Особливості організації лікувально-евакуаційного забезпечення населення при транспортних катастрофах.

При автомобільних катастрофах організація лікувально-евакуаційних заходів повинна забезпечувати етапність надання медичної допомоги постраждалим і евакуацію їх за призначенням. Цей вид травматизму найпоширеніший. За даними ВООЗ, із числа загиблих у транспортних катастрофах 20,0% могли бути врятовані, якщо б перша медична допомога була надана їм у перші 30 хв. після аварії, а проведення протишокових заходів у перші 6 годин після травмування дозволило б зменшити летальність ще на 25,0-30,0%.

Своєчасність екстреної медичної допомоги залежить від місця катастрофи. Якщо вона сталася в місті або поблизу нього, представники служби безпеки руху (ДАІ) викликають бригаду швидкої медичної допомоги.

При ДТП віддалених від населених пунктів початок надання екстреної медичної допомоги затримується і залежить від відстані до лікувальної установи та готовності бригади ШМД до негайного виїзду на місце події. Перша медична допомога в цих умовах надається шляхом само- та взаємодопомоги. Для подальшого надання необхідної медичної допомоги постраждалих евакуюють у найближчу лікувальну установу.

Оповіщення лікувальної установи про ДТП здійснюється працівниками ДАІ, свідками пригоди. Кількість бригад швидкої медичної допомоги, що виїжджають на місце пригоди, розраховується у співвідношенні: одна бригада на 1-2 потерпілих. Лікар бригади ШМД на місці ДТП визначає місце збору постраждалих, та надає медичну допомогу за алгоритмом АВС.

При кількості потерпілих 10-15 осіб здійснюється сортування постраждалих. При більшій кількості постраждалих сортування проводять 2 сортувальні бригади. Після надання постраждалим першої лікарської допомоги (невідкладних заходів) вони евакуюються у лікувальний заклад. При надходженні постраждалих до лікувального закладу у приймальному відділені здійснюється їх сортування на наступні групи:

перша група - особи з порушенням життєво важливих функцій організму;

друга група- особи середнього та тяжкого ступеня тяжкості;

третя група- легко постраждалі;

четверта група – особи, які не потребують стаціонарного, лікування.

Проведення невідкладних заходів першої лікарської і кваліфікованої медичної допомоги починають у приймальному відділенні і продовжують в лікувальних відділеннях, а для легко постраждалих - у амбулаторно-поліклінічних закладах.