Структурні схеми систем контролю й керування

Структурна схема є одним з основних документів проектування, виготовлення, випробування й експлуатації технічної системи (комплексу, об`єкта). На ній графічно зображається окремі частини системи (підсистеми, блоки, пристрої, елементи й т. ін.) і зв`язки між ними. Частина на схемі зображується у вигляді прямокутників, а зв`язки — ліній зі стрілками. Стрілка вказує на передачу повідомлення від джерела інформації до її отримувача (адресата). На схемі також наводяться позначення частин (підсистем, блоків, приладів, пристроїв, елементів і т. ін.), їх найменування, а також можуть бути пояснювальні написи. Структурні схеми широко використовуються при вивченні систем широкого класу будь якої природи.

Для розроблення структурної схеми системи контролю й керування розглянемо процес обернення інформації від об`єкта контролю та керування і до нього (рис.1.3).

Рис.1.3. Процес обернення інформації

Оскільки носієм інформації є сигнал, то цей процес можна розглядати і як процес обернення й перетворення сигналів. На об`єкт впливає зовнішнє середовище. Внаслідок цієї дії об`єкт контролю й керування змінює свої властивості. Ці зміни мають своєчасно виявлятися.

Виявлення (генерація) зміни властивостей об`єкта контролю й керування і є початком процесу обернення (циркуляції) інформації в системі. Це виявлення необхідно зафіксувати (сприйняти) системою контролю й керування. При фіксуванні (сприйнятті) формується повідомлення про зміну властивостей (станів) об`єкта. При цьому може проводитися первинне оброблення (перетворення) отриманих відомостей, відокремлення корисних сигналів від завад. Під перетворенням розуміються операції нормалізації, квантування, кодування, модуляції та ін., які роблять сигнал (повідомлення) більш завадостійкими і зручним для передачі.

Передача повідомлень полягає в перенесенні їх на відстань за допомогою сигналів різної фізичної природи. Це перенесення здійснюється через канали передачі (електричні, механічні, гідравлічні, пневматичні, акустичні, біолектричні, електромагнітні). Приймання повідомлень на другому боці каналу має характер вторинного сприйняття з властивими йому операціями (демодуляції, декодування та ін.), виокремлення корисного сигналу на фоні завад.

Отримані повідомлення оброблюються за певними законами (алгоритмами) у засобах керування. Проміжним станом оброблення повідомлення може бути зберігання його або його частини в пам`яті. Під час оброблення повідомлень визначається новизна повідомлення (тобто виявляється відносна, зовнішня інформація). Адресату (А) може подаватися інформація як після оброблення так і безпосередньо після приймання. На основі отриманих даних формується керувальний (або стимулювальний) сигнал, який передається на об`єкт контролю й керування.

Таким чином, процес обернення інформації між об`єктами й засобами контролю й керування і навпаки містить такі операції (див.
рис. 1.3): генерація (1), сприйняття (2), перетворення (3), передача (4), приймання (5), оброблення (6), зберігання (7), подання (8), формування (генерація) зворотного сигналу (9) і його передача (10) та вплив (11) на об`єкт контролю й керування.

Для реалізації цих операцій використовуються різні пристрої, прилади, блоки, елементи й цілі підсистеми. До них належать:

а) датчики — для генерації (1) і сприйняття (2) інформації про стан об`єкта або його окремих частин;

б) перетворювачі сигналів:

— для їх нормалізації, підсилення, модулювання, квантування, кодування тощо, тобто для подання сигналів завадостійкими під час передачі;

— для їх демодуляції, декодування тощо, тобто для виділення корисного сигналу на тлі завад;

в) передавачі — для узгодження сигналів з лінією зв`язку;

г) приймачі — для приймання сигналів з лінії зв`язку (приймачі й передавачі є різновидом перетворювачів сигналів);

д) пристрій оброблення інформації (наприклад, розв`язувальний або операційний пристрій);

е) запам’ятовувальні пристрої;

ж) формувачі — для визначення й формування сигналів зворотного зв`язку або формування сигналів з певними характеристиками (за формою, величиною, часом і т. ін.);

з) виконавчі пристрої — для безпосередньої дії на об`єкт.

Таким чином, можна отримати різні варіанти структурних схем систем контролю й керування. На рис 1.4, а зображено один з можливих варіантів структурної схеми СКК. Повідомлення (С1) від датчика (Д) об`єкта (О) через перетворювач (П), передавач (ПРД), лінію зв`язку (ЛЗ), приймач (ПРМ), розв`язувальний пристрій (РП) надходить на засоби контролю й керування (ЗКК), де обробляється й за необхідності формується зворотне повідомлення (С2), яке каналом зво-

ротнього зв`язку (К33) передається на виконавчий пристрій (ВП) об`єкта контролю й керування (ОКК).

Для деталізації структурної схеми виділимо на об`єкті контролю й керування датчики (Д), вимірювачі (В), комутатори (К), перетворювачі (П), виконавчі пристрої (ВП), узгоджуючі пристрої (УП). Датчики (Д), вимірювачі (В), комутатори (К), перетворювачі (П) з´єднані певним чином і утворюють пристрій збору інформації (ПЗІ). Серед засобів контролю й керування, що використовують процес обернення інформації (див. рис. 1.3, фази 5, 6, 7, 8, 9), виділимо пристрій оброблення інформації (ПОІ), запом`ятовувальний пристрій (ЗП), пристрій подання інформації (ППІ), формувач зворотних сигналів (ФЗС) і пристрій керування (ПК). Такому поділу відповідає структурна схема СКК, зображена на рис. 1.4, б. Датчики сприймають різні зміни на об`єкті контролю й керування та перетворюють їх в електричні сигнали, які надходять на вимірювачі (В), що виконують операції порівняння з мірою, квантування, кодування і т. ін. Частину операцій вимірювачів можуть виконувати перетворювачі (П). Вимірювачі й перетворювачі часто виконують і операції узгодження сигналів між датчиками та каналами передачі. Комутатори (К) забеспечують почергове підмикання одних із пристроїв до інших: наприклад, вимірювача (В) через перетворювач (П) до каналу передачі (КП), як зображено на рис 1.4, б, або датчиків (Д) до вимірювача (В) (на рис. 1.4, б це не показано). Таким чином, датчики, комутатори й перетворювачі забеспечують збір інформації про об¢єкт, її попереднє оброблення за певним алгоритмом і видачу повідомлення в канал передачі. Повідомлення з каналу передачі (КП) надходять у пристрій оброблення інформації (ПОІ), де оброблюються за певним алгоритмом. Отримані під час оброблення результати (зовнішня інформація) або запам¢ятовуються, або подаються адресату через пристрій подання інформації (ППІ), або на її основі формується зворотний сигнал (ФЗС), або ця інформація надходить одночасно на декілька або на всі названі вище пристрої. Організовує взаємодію всіх пристроїв СКК за заданим певним алгоритмом пристрій керування (ПК).

Сучасні СКК будуються з використанням ЕОМ, мікро-ЕОМ, мікропроцесорів, мікропроцесорних систем (див. рис. 1.4, в). Вони реалізують функції ПОІ, ЗП, ФЗС, ПК, ППІ. Для узгодження сигналів датчиків, ЕОМ, каналів передачі, виконавчих пристроїв, якщо необхідно, використовуються узгоджуючі пристрої (УП).