ДОГЛЯД ЗА ДИТИНОЮ ПІСЛЯ ГЕМОТРАНСФУЗІЇ.
І. Місце проведення :
в дитячих стаціонарах, гематологічних відділеннях проводять для лікування анемії, лейкопенії, тромбоцитопенії, гемофілії, гемотрансфузії крові та її компонентів: еритроцитарної, лейкоцитарної і тромбоцитарної маси, антигемофільної плазми, антигемофільного глобуліну, альбуміну тощо.
ІІ. Оснащення робочого місця:
1. Стерильний столик, на якому підготовлено: ватні кульки (20-25 шт.), пінцети (2-3 шт.), спирт 96° - 10 мл, одноразові шприци ємністю 10 мл або 20 мл, одноразова система для краплинного введення, стерильний лоток.
2. Флакон крові або флакони кровозамінників: плазми, альбуміну, еритроцитарної або лейкоцитарної маси тощо
3. Лоток для використаних пінцетів.
4. Стерилізатори для промивання і замочування шприців у 5% розчині
хлораміну на одну годину.
5. Набір для визначення групи крові, проведення проб на сумісність.
ІІІ. Попередня підготовка до виконання навику:
Проводити переливання краще ранком після легкого сніданку. Частіше кров треба переливати внутрішньовенним, краплинним методом, при тривалій, комплексній трансфузійній терапії. Кров можна вводити в підключичну або зовнішню яремну вену, при термінальних станах кров вводять внутрішньоартеріально.
1. Підготовка хворої дитини до гемотрансфузії. Визначити групу крові, резус-фактор і записати дані в історію хвороби.
2. Оцінка крові перед трансфузією.
Враховувати цілість упаковки, її герметичність, строк зберігання, порушення режиму зберігання крові, її паспортні дані. Краще переливати кров, яка має строк зберігання не більше 3-4 днів. При оцінці крові повинно бути три шари: червоний еритроцитів, тонкий сірий шар лейкоцитів і зверху прозора жовтувата плазма.
3. Контрольне визначення групи крові реціпієнта і донора по системі АВО.
Визначення групи крові хворого і групи крові з флакону за допомогою
стандартних сироваток проводить лікар безпосередньо перед трансфузією.
4. Визначення індивідуальної сумісності.
З вени набрати у пробірку 3-5 мл крові, потім кров центрифугують і дають відстоятися. Одну велику краплю сироватки нанести на тарілку. Поруч нанести краплю крові донора у співвідношенні 5:1-10:1, змішати скляною паличкою і чекати 5 хвилин, додати краплю фізіологічного розчину. Відсутність аглютинації вказує на групову сумісність крові донора і реціпієнта.
5. В термінових ситуаціях проводити визначення сумісності крові по резус-фактору. Підготувати кров реціпієнта, як при визначенні індивідуальної
сумісності.
Краплю сироватки нанести на чашку Петрі і додати в 5 раз меншу краплю крові донора, чашку закрити і поставити на водяну баню при температурі 35-45°С на 10 хвилин. Відсутність аглютинації вказує на сумісність крові хворого і крові з флакону.
6. Підготовка одноразової системи для трансфузії крові із стандартного
флакона.
7. Підготовка рук медичного працівника (розділ 1, пункт 3).
IV. Основний етап виконання:
1. Переливання крові та її компонентів починати з проведення біологічної проби Ввести 15-20 мл крові внутрішньовенно струменево і припинити переливання на 3 хвилини.
2. За цей час слідкувати за станом хворої дитини, підрахувати пульс, частоту дихання, оцінити колір шкіри.
3. При відсутності ознак несумісності, пробу повторити ще двічі і, якщо реакція відсутня, продовжити трансфузію крові краплинним методом. В перерві між вливаннями крові краплинно вводити фізіологічний розчин, щоб профілактувати тромбування голки.
4. Кров вводити повільно із швидкістю - 50-60 крапель на хвилину.
5. Проводити спостереження за хворим, щоб при перших ознаках ускладнення зупинити трансфузію.
6. Припинити трансфузію, коли у флаконі залишається 20 мл крові.
7. Цю кров зберігати при температурі + 4°С 48 годин.
При розвиткові у хворого ускладнень ця кров використовується для з'ясовування причин їх виникнення.
8. Після завершення переливання крові в історії хвороби і спеціальному журналі для реєстрації переливання крові зробити запис, вказати дозу перелитої крові, її паспортні дані, результати проб на сумісність, наявність або відсутність реакцій чи ускладнень.
9. Спостерігати за хворою дитиною після гемотрансфузії. Призначити
постільний режим на 4 години. Щогодини хворому вимірювати температуру
тіла, артеріальний тиск, підраховувати пульс і частоту дихання, слідкувати за кольором шкіри, загальним станом.
10. На слідуючий день зробити дитині аналіз крові і сечі.
11. Якщо за 4 години після трансфузії крові температура тіла не підвищу
валася, то реакції на переливання не було
БЛОК 13. “Догляд за дітьми при захворюваннях органів сечовиділення”
Частіше захворювання сечовидільної системи починаються в ранньому дитячому віці. Серед них пієлонефрит, гломерулонефрит. Перебіг захворювань може бути гострим і хронічним. Велику роль у виникненні хронічного піеєло-нефриту мають вроджені вади розвитку сечовидільної системи. Несвоєчасне лікування захворювань сечовидільної системи призводить до хронічної ниркової недостатності. Гострі захворювання нирок, тяжкі отруєння, інтоксикації можуть ускладнюватися гострою нирковою недостатністю. Допомога при патології сечовидільної системи дітям надається в соматичних стаціонарах, нефрологічних відділеннях, нефрологічних центрах.
Блок “Догляд за дітьми при захворюваннях органів сечовиділення” включає навички:
Номер п/п | Назва практичного навику | Рівень відповідальності |
А. Б. В. Г. Д Е. Ж. 3. | Збір сечі на загальний аналіз у дітей раннього віку. Визначення бактеріурії. Проведення проби за Нечипоренком, Амбурже, Адісом-Каковським. Проведення проби за Зимницьким. Визначення загального діурезу. Підрахунок випитої і виділеної рідини. Підготовка хворих дітей до рентгенологічного обстеження системи органів сечовиділення, УЗД. Надання допомоги при гострій нирковій недостатності |
Оснащення блоку:
історії хвороби або листки призначення, пелюшки, склянки ємністю 200 мл, склянки ємністю 2 л або 3 л, герметичний поліетиленовий мішок, пробірки, розчин фурациліну 1:5*000-200 мл, стерильний столик з препаратами.
Схема написання алгоритму:
1. Місце проведення.
2. Оснащення робочого місця.
3. Попередня підготовка до виконання навику.
4. Основний етап виконання.