Аналітичний та синтетичний облік незавершеного виробництва

За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяються на синтетичні та аналітичні.

Синтетичні рахунки – це балансові рахунки, що узагальнюють облік господарської діяльності підприємства. Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації в узагальненому вигляді й у грошовому вимірнику. Облік наявності та змін сукупностей економічно однорідних господарських засобів і джерел їх утворення в грошовому вимірнику називається синтетичним обліком.

Для детальної характеристики об’єктів бухгалтерського обліку використовується аналітичний рахунок, в яких крім вартісного вимірника використовуються натуральні й трудові вимірники. Облік наявності та змін окремих видів і об’єктів господарських засобів та джерел їх утворення з використанням різних вимірників називається аналітичним обліком.

Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний зв’язок, тобто на аналітичних рахунках відображаються ті ж зміни, що й на синтетичних, але більш докладно, значення дебету й кредиту кожного аналітичного рахунку те ж саме, що й синтетичного рахунку; сума сальдо, сума оборотів на дебеті всіх аналітичних рахунків даної групи відповідно дорівнюють сальдо, обороту на дебеті і обороту на кредиті синтетичного рахунка. Тому загальні підсумки записів на аналітичних рахунках мають відповідати сумам, записаним на синтетичних рахунках бухгалтерського обліку.

Взаємозв’язок аналітичного і синтетичного рахунків можна було б більш детально показати за допомогою регістрів, але не на всіх підприємствах вони є. Бухгалтерський облік може вестися автоматизовано за допомогою бухгалтерської програми Акцент 6.0, мережевої версії або інших програм. В бухгалтерську програму заносяться первинні документи, а сама програма дозволяє формувати будь-які реєстри, звіти, форми в перерізі: бухгалтерських рахунків, кореспондентів, об’єктів обліку.

На підприємствах, де напівфабрикати власного виробництва використовуються тільки для власних виробничих потреб, їх рух і залишки обліковуються на рахунку 23 «Виробництво».

На дебеті рахунка № 23 «Виробництво» групуються всі витрати, що складають собiвартiсть основної продукції.

На кредиті рахунка 23 «Виробництво» відображають собiвартiсть готової продукції (робіт, послуг), вартість повернених на склади матеріальних цінностей, вiдходiв i побічних продуктів, одержаних у процесі виробництва. Схему рахунка № 23 «Виробництво» наведено у таблиці 2.1:

Табл. 2.1.

Схема рахунка: (грн..)

Дебет рахунок 23 «Виробництво» Кредит

Сальдо на початок звітного періоду (незавершене виробництво)	Вартість повернених на склади матеріальних цінностей, зворотних відходів, побічної продукції, супутньої продукції, одержаних у процесі виробництва цінностей
Виробничі витрати на звітний період	Брак у виробництві (собівартість забракованих виробів і витрат на виправлення браку)
Брак у виробництві (технологічний)	Фактична собівартість готової продукції основного виробництва. Продукція сільськогосподарського виробництва - собівартість реалізації; - надзвичайні витрати та ін.
Оборот по дебету рахунка	Оборот по кредиту рахунка
Сальдо на початок звітного періоду (незавершене виробництво)

 

На дебетi рахунка № 23 “Допомiжнi виробництва” (№ 23 “Виробництво”) вiдображаються прямi витрати, пов’язанi безпосередньо з випуском продукцiї, виконанням робiт i наданням послуг, а також непрямi витрати, пов’язанi з управлiнням i обслуговуванням допомiжних виробництв, i збитки вiд браку. Прямi витрати, пов’язанi безпосередньо з випуском продукції, виконанням робiт i наданням послуг, списуються на рахунок 23 з кредиту рахункiв облiку виробничих запасiв, розрахувкiв з персоналом по оплатi працi та iн.

На кредитi рахунка № 23 субрахунку “Допомiжнi виробництва” вiдображають суми фактичної собiвартостi завершеної виробництвом продукцiї, виконаних робiт i наданих послуг. Цi суми списуються з кредиту субрахунка 23 в дебет вiдповiдних рахунків.

Аналiтичний облiк рахунка № 23 “Виробництво” ведеться за видами виробництв [15, 390].

Витрати пов’язані з виробництвом конкретного продукту є об’єктом калькулювання. А отже передумовою калькулювання є облік виробничих витрат (виробничий облік). Він є первинним по відношенню до калькулювання.

Виробничий облік передбачає збір інформації про витрати підприємства, документальне оформлення господарських операцій, пов’язаних з виробничими витратами. В системі виробничого обліку така інформація обґрунтовується, групується за різними ознаками і аналізується. Лише на базі інформації, яка міститься в системі виробничого обліку можливе калькулювання.

Між калькулюванням і виробничим обліком існує тісний взаємозв’язок. Так, базою для розрахунку собівартості одиниці продукції є інформація, зібрана в системі виробничого обліку. Калькулювання собівартості виробничого продукту визначається системою і організацією виробничого обліку. З іншого боку, ступінь деталізації виробничого обліку залежить від завдань, які стоять перед підприємством в галузі калькулювання.

Калькулювання собівартості продукції умовно можна поділити на три етапи. На першому етапі вираховується собівартість всієї випущеної продукції в цілому, на другому – фактична собівартість по кожному при управлінні виду продукції, на третьому – собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги.

Калькулювання собівартості продукції є об’єктивно необхідним процесом виробництва.