Нормативно-правове регулювання обліку і контролю незавершеного виробництва

 

Одним з найважливіших питань формування та обліку незавершеного виробництва є його нормативно-правове регулювання. В даний час в Україні сформована чотирирівнева система нормативного обліку і внутрішньогосподарського контролю незавершеного виробництва.

Основним законодавчим актом, який регламентує порядок організації та методологію бухгалтерського обліку на підприємстві, є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1]. Цей Закон визначає мету бухгалтерського обліку, яка полягає у наданні користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів. У ст.4 цього Закону викладено, що бухгалтерський облік ґрунтується на дотриманні ряду принципів. Крім того, цим нормативним актом регулюється порядок організації бухгалтерського обліку на підприємстві, сфера відповідальності головного бухгалтера і директора в обліковому процесі. Визначено контрольні функції держави в частині нагляду за бухгалтерським обліком і складанням (наданням) фінансової звітності.

Безпосереднє відношення до методології обліку незавершеного виробництва мають Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а саме:

- П (С) БО 9 «Запаси» дає визначення незавершеного виробництва, характеризує порядок оцінки запасів за первісною вартістю і за чистою вартістю реалізації. Даним документом визначено, що для НЗВ первісна вартість є виробнича вартість виробленої продукції. Встановлено, що для НЗВ може бути використаний нормативний метод оцінки [7];

- П (С) БО 16 «Витрати» визначає порядок формування виробничої собівартості, що використовується для оцінки виробничих запасів. Даний документ у цілому визначать порядок оцінки та визнання витрат, дає їх характеристику за елементами [8];

- П (С) БО 2 «Баланс» визначає порядок відображення інформації про незавершене виробництво і про cуму готової продукції в складі майна підприємства [2].

Третьою групою нормативних документів є інструкції, положення, методичні рекомендації. До їх числа можна віднести наступні підзаконні акти:

Ø Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості [15] надають інформацію. Даний документ не є обов'язковим і керівники підприємств і організацій можуть «враховувати» Методичні рекомендації при формуванні собівартості продукції (робіт, послуг), а не «беззаперечно виконувати» їх (у зв'язку з цим Методичні рекомендації не реєструвалися в Міністерстві юстиції України);

Ø Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів капіталу, зобов'язань і господарських операцій та організацій [10]. Даний документ використовується для достовірності організації обліку незавершеного виробництва і собівартості готової продукції. Даним документом визначається порядок формування інформації в синтетичному та аналітичному обліку щодо витрат на незавершене виробництво;

Ø Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку [12]. Керівником підприємства, організації затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна, в тому числі у виробництво;

Ø інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу [11] визначає порядок інвентаризації незавершеного виробництва. Саме інвентаризація є найбільш точним способом визначення залишків незавершеного виробництва на кінець місяця;

Ø Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей [13] застосовується в частині обліку надлишків і нестач незавершеного виробництва для їх врегулювання.

До числа внутрішніх документів підприємства, що регулюють порядок обліку незавершеного виробництва відносять, по-перше, наказ про облікову політику підприємства. Відповідно до ст.1 Закону про бухгалтерський облік [1] ​​та п.3 П (С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [2] облікова політика визначена як сукупність процедур, методів і процедур, які використовуються підприємство для складання та надання фінансової звітності. Наказ про облікову політику підприємства - це адміністративний документ, за змістом визначаючий базу (основу) бухгалтерського обліку підприємства. У відношенні незавершеного виробництва, у наказі про облікову політику відображається:

Ø тривалість операційного циклу;

Ø одиниця бухгалтерського обліку запасів;

Ø методи обліку витрат і калькулювання виробничої собівартості продукції, робіт, послуг;

Ø перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

Ø перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат.

По-друге, ще одним внутрішнім документом є положення про бухгалтерію.Це організаційно-розпорядчий документ, який призначений для оформлення порядку функціонування бухгалтерії, її внутрішньої структури і розподілу обов'язків між співробітниками. Положення розробляють фахівці з обліку. Схема затвердження індивідуальна і залежить від структури конкретного підприємства. Основою для розробки положень про відповідні підрозділах служать централізовані і затверджуються Мінфіном України, відповідними міністерствами і відомствами типові положення [27].

По-третє, до внутрішніх документів підприємства відносяться і посадові інструкції, які складаються з метою обліку конкретних завдань та обов'язків, функцій, прав і відповідальності фахівців з обліку підприємства.

Таким чином, при організації обліку та внутрішньогосподарського контролю незавершеного виробництва важливим моментом є нормативно-правова база. Закони, положення, інструкції регулюють порядок організації бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності; визначають методологію обліку НЗВ як запасів і відображають процедури формування НЗВ як витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); встановлюють терміни і порядок проведення інвентаризацій залишків «недобудови», а також порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, псування. Регламентовано також порядок відображення у фінансовій звітності інформації про незавершеному виробництві. Знання особливостей нормативно-правового регулювання, побудова системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю із застосуванням встановлених правил і вимог, дозволяє підприємству уникати нарахування фінансових санкцій з боку контролюючих органів і робить процес обліку і контролю незавершеного виробництва на підприємстві стандартизованим і уніфікованим.