Кишківник

Дванадцятипала кишка: розташована на рівні І поперекового хребця і має округлу форму. До 12 років вона знаходиться на рівні ІІІ-IV поперекових хребців. У дітей раннього віку вона досить рухома, але до 7 років навколо неї з’являється жирова тканина, яка фіксує кишку.

Тонкий кишківник: має непостійне розташування, яке залежить від ступеня його наповнення, положення тіла, тонусу кишок і м’язів черевної стінки. В порівнянні з дорослими він має відносно більшу довжину, а петлі його лежать більш компактно за рахунок відносно великої печінки і недорозвитку малого тазу. Після 1-го року життя по мірі розвитку малого тазу розташування петель тонкого кишківника стає більш постійним. В тонокому кишківнику грудної дитини міститься відносно багато газів, кількість яких поступово зменшується і вони зникають до 7 років (у дорослих в нормі газів в тонкому кишківнику немає). М’язовий шар пухко зв’язаний із підслизовим, що в поєднанні з вираженою перистальтикою кишківника може зумовити інвагінацію.

Тонкий кишківник лежить інтраперитонеально, слабо фіксується довгою брижею до задньої стінки черевної порожнини. Спереду тонка кишка покрита великим сальником. Мускулатура кишківника розвинута слабо, особливо у недоношених дітей, тому при метеоризмі він легко “роздувається”. Кишківник у дітей відносно довше, ніж у дорослих. Абсолютна довжина коливається в широких індивідуальних межах. Слизова оболонка має високу проникність, вона тонка і ніжна, ворсинок менше (7-12 на 1 мм), ніж у дорослих. На дні крипт в більшій кількості, ніж у дорослих, зустрічаються ентероцити, що виділяють травні ферменти. Ферментативна здатність тонкої кишки висока.

До інших особливостей тонкого кишківника у дітей грудного і раннього віку відносяться:

- значна проникність кишкового епітелію;

- слабкий розвиток м’язового шару та еластичних волокон кишкової стінки;

- ніжність слизової оболонки і великий вміст в ній кровоносних судин (об’єм крові в мезентеріальному ложі приблизно 10-30% від усього об’єму);

- гарний розвиток ворсинок і складок слизової оболонки;

- брижа у новонароджених довга, тонка і значно збільшується в довжину на 1-му році життя;

- лімфа, що відходить від тонкої кишки, не проходить через печінку, тому продукти всмоктування разом з лімфою через грудний протік попадають безпосередньо в циркулюючу кров.

У недоношених:

- знижена перистальтика, що легко приводить до вздуття і перерозтягнення кишківника;

- зниження активності лактази (транзиторний стан, так як з початком ентерального годування відбувається її підвищення);

- низьке всмоктування жирів через знижену продукцію жовчних кислот і емульгування;

- оскільки перистальтика кишківника більш слабка і в’яла, то відмічається схильність до закрепів.

Товстий кишківник у новонароджених варіабельний за формою, розмірами і положенням. Найбільш розвинутим відділом є сигмовидна кишка, яка характеризується великою довжиною, звивистістю і вираженою рухомістю через довгу очеревину. Апендикс іноді є безпосереднім продовженням сліпої кишки, так як має достатньо широкий вхід, що сприяє гарній евакуації його вмісту.

Клубова кишказакінчується ілеоцекальним клапаном. У дітей раннього віку відмічається відносна його слабкість, у зв’язку з чим вміст сліпої кишки, найбільш багатий бактеріальною флорою, може закидатися в клубову кишку. У дітей старшого віку такий стан рахується патологічним.

Сліпа кишка розташована тим вище, чим молодша дитина. У новонароджених вона знаходиться безпосередньо під печінкою. У новонароджених немає сальникових відростків, tenia ободової кишки ледь помітні, гаустри відсутні до 6-місячного віку. Анатомічна будова товстої кишки після 3-4-річного віку така ж, як у дорослих.

Пряма кишкавідносно довга і при наповненні може займати малий таз. У новонароджених ампула прямої кишки не сформована, жирова клітковина не розвинута, внаслідок чого ампула погано фіксована. Через гарно розвинений підслизовий шар та слабку фіксацію слизового може у дітей раннього віку спостерігатися випадіння слизової прямої кишки.

Меконій – густа в’язка маса темно-зеленого кольору, виділяється в перші 1-2 дні життя. Він складається з жовчі, епітеліальних клітин, слизу, ферментів, навколоплідних вод.

Далі випорожнення стають більш частими, негомогенними як по консистенції (грудочки, слиз, рідка частина), так і по забарвленню (ділянки темно-зеленого кольору чергуються з зеленкуватими, жовтими, білими), більш водянистими. При мікроскопії виявляють слиз, лейкоцити (20-30 в полі зору), жирні кислоти. Такий стілець називають перехідним, він спостерігається з 3-4 до 7-8 дня.