Березня 2004 року відбувся XIX з'їзд споживчої кооперації України.
Самостійна робота № 3
Розділ 2. Історія кооперативного руху
Тема 2.2. Споживча кооперація України в другій половині 40-80 років XX ст. та незалежній Україні
План
1. Споживча кооперація України на етапі переходу до ринкової системи.
2. Матеріали XVIII (позачергового), XIX і XX з'їздів споживчої кооперації України.
Питання 1. Споживча кооперація України на етапі переходу до ринкової системи.
Вивчаючи питання, необхідно звернути увагу на те, що в першій половині 90-х рр. для України у царині економіки визначальним був процес переходу від планово-адміністративної системи до вільноринкової. Цей процес супроводжувався руйнуванням традиційно-тоталітарної організації господарства, що відбувався за умов спаду виробництва і всеохопної кризи. За 1990-1994 рр. вироблений в Україні національний дохід скоротився на 57,8%. Деструктивні процеси в народному господарстві були настільки глибокими, що експерти Міжнародного фінансового фонду засвідчили, що економічна ситуація в Україні у 1994 р. стала гіршою, ніж у будь-якій країні, за винятком воюючих.
Споживча кооперація України вступила в останнє десятиріччя XX ст. як цілісна система з багатогалузевим господарством та розвинутою мережею торговельних, заготівельних і виробничих підприємств. На початку 1991 р. вона об'єднувала 12,3млн. пайовиків і обслуговувала 22 млн. осіб, або 42.7% населення України, з них 16 млн. проживало у сільській місцевості, а 6 млн. — мешканці районних центрів та селищ міського типу. У системі споживчої кооперації працювало 769 тис. осіб.
Споживча кооперація України мала у 1990 р. 25 технікумів, 27 середніх професійно-технічних училищ, 321 підприємство-школу.
У 1990 р. роздрібний товарооборот однієї із найважливіших галузей господарської діяльності споживчої кооперації — торгівлі — досяг 23,3 млрд. карбованців, що складало 29,7% загального товарообороту республіки. Основними торговельними організаціями були споживчі товариства.
Матеріально-технічна база торговельного комплексу споживчої кооперації на 1 січня 1991 р. включала 83 тис. роздрібних торгових підприємств, у тому числі 73,6 тис. магазинів з торговельною площею 5661 тис. кв. м. На 1 січня 1991 р. в споживчій кооперації України нараховувалося 22.5 тисяч підприємств громадського харчування, в тому числі 508 ресторанів та 16,9 тисяч їдалень і закусочних. Значна роль у забезпеченні окремими товарами підприємств роз дрібної торгівлі і громадського харчування належала оптовим базам.
Оптово-складовий оборот у 1990 р. становив 16.5 млрд. крб. На початку 1991 р. в споживчій кооперації оптову торгівлю здійснювало 450 торгових баз.
На споживчу кооперацію припадало 48% закупівлі картоплі в державі, 31% — овочів, 30% — баштанних культур, 19% — яєць, 45% — вовни, 81% — хутра, 99% — хутрової сировини. Заготівельний оборот у 1990 р. становив 3. З млрд. крб.
На 1 січня 1991 р. споживчя коопераціа республіки мала у своєму розпорядженні 24.4 тис. приймально-заготівельних пунктів, у тому числі 4.8 тис. універсальних.
У заготівельній галузі на початку 1991 р. теж було 146 складів — холодильників, з них у звірогосподарствах — 28.
На селі набули поширення комплексні кооперативні підприємства із закупівлі, переробки сільгосппродуктів і торгівлі ними — сількоопзаготпроми.
Досить високий потенціал мала й промисловість споживчої кооперації. На 1 січня 91 р. у споживчої кооперації України нараховувалося 3546 підприємств (заводів, цехів), у тому числі — 654 хлібозаводи і пекарні, 122 консервні заводи, 453 підприємства, які виробляли ковбаси і копченину, 502 — для сушіння і соління плодоовочів, 248 — підприємств- виробників непродовольчих товарів, тари, торговельного обладнання, залізобетонних виробів тощо.
На початку 90-х рр. на споживчу кооперацію припадало 35% загальнодержавного обсягу виробництва (випікання) хліба і хлібобулочних виробів, чверть від усього виробництва консервів.
Економічна криза призвела до змін в організаційній побудові системи споживчої кооперації України. Однак в цілому у системі кількість товариств та їх спілок, не зважаючи на кризові явища, збереглася і навіть дещо збільшилася.
Що стосується окремих господарських підрозділів споживчої кооперації, зокрема, госпрозрахункових об'єднань, то на них криза вплинула відчутніше. За 1991-1995 рр. кількість об'єднань роздрібної торгівлі зменшилась на 92 одиниці (із 262 до 170), об'єднань підприємств громадського харчування на 69 (із 559 до 490). Значно скоротилася мережа споживчих товариств.
Адаптація споживчої кооперації до ринкових умов існування і подальша її ефективна діяльність в умовах розвинутого ринку багато в чому залежить від кадрового забезпечення галузей діяльності системи, її окремих ланок, організацій і підприємств. Стан кадрового потенціалу характеризується рядом кількісних і якісних показників: загальною чисельністю працюючих, розподілом їх за галузями і за ланками системи, рівнем освіченості і професійної підготовки, стажем роботи, співвідношенням між оперативним персоналом та адміністративно-управлінськими працівниками та ін. На початку 1990 р. в споживчій кооперації України працювало близько 763 тис. осіб.
21 травня 1991 р. на третіх зборах Ради Укоопспілки п'ятнадцятого скликання була прийнята Програма переходу споживчої кооперації України до ринкової економіки. Один з її розділів присвячений підготовці кадрів для роботи в умовах ринкової економіки. У Програмі йшлося про нові вимоги до кадрів споживчої кооперації, яким належить працювати в умовах самостійності, свободи підприємництва, розвитку конкуренції тощо. Передбачалися серйозні зміни у змісті роботи навчальних закладів споживчої кооперації, зокрема до її навчальних планів було вирішено ввести нові предмети, які б сприяли вивченню ринків товарів, праці, цінних паперів, маркетингової діяльності, зовнішньоекономічних відносин та ін.
У Програмі переходу споживчої кооперації України до ринкової економіки передбачалося чимало зробити для соціального захисту членів і працівників споживчої кооперації. Проте, економічна криза, що супроводжує невпевнений перехід до ринкових відносин, не дає змоги споживчій кооперації ефективно працювати і належним чином забезпечувати цей соціальний захист, зберігати робочі місця, вчасно здійснювати оплату праці, поліпшувати житлові умови своїх працівників і т. ін.
Господарство споживчої кооперації України глибоко інтегроване в економіку держави і завжди виступало її невід'ємною складовою частиною, допомагаючи вирішувати вагомі соціально-економічні завдання. Поряд з цим, належать зазначити, що за радянських часів зазнали значних спотворень основні принципи споживчої кооперації. Споживча кооперація, заснована на самоокупності, самофінансуванні і самоуправлінні погано вписувалася у централізовану адміністративну систему управління з властивими їй прямими директивними вказівками і суворою регламентацією, теоретичними догмами про пріоритетність державної власності, безальтернативність напрямків соціальноеконо-мічного розвитку. Тому, формально зберігаючи риси громадсько-господарської організації, споживча кооперація за роки радянської влади фактично була перетворена в додаток до державних торговельно-виробничих структур, на неї механічно переносилися нормативні акти, що приймалися для державних підприємств і організацій. Через відсутність відповідного правового підґрунтя щодо споживчої кооперації, державні органи нерідко вдавалися до відчуження кооперативного майна, втручалися в діяльність споживчої кооперації, будували свої стосунки з системою без урахування її природи та суті. Вони нав'язували споживчій кооперації різні завдання та контрольні цифри, доводили жорсткі централізовані плани, встановлювали схеми Посадових окладів, ліміти чисельності працівників, штатні розписи та ін. Навіть уже в незалежній Україні, на рівні найвищих державних органів, продовжували досить вільно тлумачити природу і суть споживчої кооперації, прирівнюючи її до різних господарських та підприємницьких структур і намагаючись розповсюдити на неї принципи приватизації державних підприємств. У державних концепціях, програмах, законодавчих і нормативних актах система часто не знаходила свого місця, її потреби не враховувалися, інтереси ігнорувалися. Все це стримувало ініціативу і свободу дій споживчих товариств і споживспілок, призводило до необґрунтованих рішень державних органів щодо споживчої кооперації. Штучно обмежувалися можливості росту її прямих зв'язків з підприємствами промисловості і виробниками сільськогосподарської продукції.
Питаття 2. Матеріали XVIII (позачергового), XIX і XX з'їздів споживчої кооперації України.
19 грудня 2000 року відбувся XVIII (позачерговий) з'їзд споживчої кооперації України.
Ø На розгляд з'їзду було винесено такі питання:
Ø Про програму завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України;
Ø Про примірні статути споживчого товариства, районних спілок споживчих товариств, обласної (республіканської) спілки споживчих товариств;
Ø Про статут Центральної Спілки споживчої кооперації України (Укоопспілки).
березня 2004 року відбувся XIX з'їзд споживчої кооперації України.
На розгляд з'їзду .
березня 2004 року відбувся XIX з'їзд споживчої кооперації України.
На розгляд з'їзду було винесено такі питання:
Ø подолання кризи;
Ø досягнення економічної стабільності;
Ø підвищення ефективності господарювання і зміцнення на цій основі фінансового становища кооперативних організацій і підприємств;
Ø відродження соціальної роль споживчої кооперацій у напрямі поглиблення демократизації внутрішньокооперативного життя;
Ø реформування відносин власності;
Ø захист прав та інтересів пайовиків;
Ø підвищення їх зацікавленості в ефективності роботи кооперативних організацій