Вектори клонування

Технологія рекомбінантних ДНК – це сукупність експериментальних процедур, що дозволяє здійснити перенос генетичного матеріалу від одного організму в інший, і найчастіше проводиться за такою схемою:

· з організму донора екстрагують необхідну ДНК, піддають її ферментативному гідролізу (розщеплюють) і лігують (зливають) з іншою ДНК (вектор для клонування) з утворенням нової, рекомбінантної молекули;

· отриману рекомбінантну молекулу ( конструкція “клонуючий вектор”- чужорідна ДНК) вводять в клітину–господаря (реципієнта), де вона реплікується і передається нащадкам;

· ідентифікують , проводять скринінг і одержують необхідний продукт.

В цьому процесі велике значення має правильний вибір вектора.

Вектор – молекула ДНК, що використовується в генній інженерії для переносу фрагментів нуклеїнових кислот від організму донора в організм реципієнту. Молекула-вектор обов’язково повинна мати такі властивості:

по-перше, будь-який вектор повинен довгий час існувати в популяції клітин–господарів, тобто реплікуватись автономно або з хромосомами клітин;

по-друге, структура векторної молекули повинна допускати вбудування в неї чужорідної послідовності нуклеотидів без порушення її функціональної цілісності ;

по-третє, в будь-якому векторі повинні бути біохімічні або генетичні маркери, що дозволяють виявляти його присутність в клітинах.

Вектори для переносу ДНК в еукаріотні клітини