Текстова частина
Магістерські роботи обов’язково виконуються державною мовою. Правопис у роботі має відповідати правилам сучасної української орфографії та пунктуації. Упродовж усього тексту необхідно дотримуватися відповідної загальноприйнятої термінології. Топоніми суспільно-географічного змісту мусять відповідати сучасному адміністративно-територіальному поділу, представленому в атласах світу та України останніх видань.
У тексті, за можливістю, слід уникати використання слів іноземного походження в тих випадках, якщо існують рівнозначні українські слова, крім тих випадків, коли вони стали спеціальними термінами.
Під час написання тексту необхідно застосовувати неозначену особову форму: „розглянуто”, „обчислено”. Викладаючи результати спостережень або експериментів, дієслова вживають у минулому часі. Складання тексту від першої особи є можливим лише у „Вступі”, якщо магістрант, підкреслюючи своє авторство, відзначає, наприклад, що саме він зібрав відповідні матеріали в експедиції, склав схеми, картосхеми тощо. У тексті магістерської роботи необхідно уникати використання другорядних (зайвих) висловів, таких як: „зупинимося тепер”, „тепер стає зрозумілим” тощо.
Цитування та посилання на використані джерела. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо навіть найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається й закінчується лапками (український варіант лапок – „....”) і наводиться в тій граматичній формі, у якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту;
в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело.
Допускається наводити посилання у вигляді виноски, яка вміщується в кінці відповідної сторінки, при цьому його оформлення має відповідати бібліографічному опису за переліком посилань.Наприклад,цитата в тексті: „...сьогодні важливо те, що макроекономічну стабільність та можливість інтеграції у світову економіку зможуть реалізувати ті країни з перехідною економікою, які матимуть темпи зростання на рівні...”1.
Під час написання магістерської роботи слухач повинен давати посилання на джерела, якщо матеріали або окремі результати з них наводяться в роботі. Такі посилання дають можливість відшукати ці джерела й перевірити достовірність цитованих даних, з’ясувати зміст, мову та обсяг тексту.
Посилання повинні бути на всі джерела, у тому числі на запозичені малюнки й таблиці, які використав автор. Краще за все зробити список використаних джерел, де всі джерела будуть мати чіткий порядковий номер. Посилання роблять у квадратних дужках, у яких зазначають номер бібліографічного джерела за наведеним списком літератури, а через кому – номер сторінки, наприклад – [5], [5, с.8]. Якщо посилання робиться відразу на кілька першоджерел, між ними ставиться крапка з комою. Наприклад, [6; 12; 22; 43].
У назвах закладів або відомств із великої літери пишуть лише перше слово: „Міністерство освіти і науки України” тощо. У тексті деякі назви можна скорочувати, але перший раз така назва має бути написана повністю. Після неї в круглих дужках наводиться відповідна абревіатура. Наприклад, „Київський національний університет” (КНУ). Скорочення не можна робити довільно, на власний розсуд, слід використовувати тільки загальноприйняті їх варіанти.
Обов’язковим є скорочення слів, якими позначають посилання на розділи тексту або вихідні дані використаних публікацій. Необхідно скорочувати слова, які стоять перед географічними назвами, а також після числа, яким позначається рік. В усіх інших випадках скороченнями не треба зловживати.
Більш детально з правилами орфографії, пунктуації, скорочень слів можна ознайомитися у відповідній літературі (див. Бюлетень ВАК 2008. – № 3. – ДСТУ ГОСТ 7.1:2006).
Обов’язкові вимоги до оформлення текстової частини:
§ магістерську роботу виконують на комп’ютері, друкуючи її на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм) у редакторі Word for Windows (версія не нижче 6.0), шрифт Times New Roman;
§ інтервал між рядками тексту – 1,5. Висота шрифту – 14. Орієнтація книжкова;
§ параметри сторінки: поля зліва – 25 мм, справа – 15 мм, верхнє й нижнє – по 20 мм;
§ шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності;
§ заголовки структурних частин магістерської роботи „ЗМІСТ”, „ВСТУП”, „ВИСНОВКИ”, „РОЗДІЛ”, „СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, „ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту;
§ заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку наприкінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою;
§ відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам;
§ кожну структурну одиницю магістерської роботи слід починати з нової сторінки (винятки складають підрозділи та пункти).
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою магістерської роботи є титульна, яку вносять до загальної нумерації сторінок магістерської роботи. На титульній сторінці й „Змісті” номери не ставлять. На наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті без крапки наприкінці, або внизу сторінки по центру (починаючи з: ВСТУП...........3). Рисунки й таблиці, розміщені на окремих сторінках, також вносять до загальної нумерації сторінок.
Номер розділу ставлять після слова „РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять (РОЗДІЛ 1), потім з нового рядка друкують заголовок розділу великими літерами симетрично до тексту (додаток 4).
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад, „2.3.”.
Магістерська робота, яка виконана неохайно, з порушеннями вимог, до розгляду науковим керівником не приймається й до захисту не допускається.