Зміст розділів
У „Змісті”, який має бути наявним у роботі будь-якого обсягу, перераховуються основні рубрики: розділи, підрозділи, пункти. Орієнтовні структури змісту магістерських робіт з фізичної та суспільної географії наведені в додатку 4.
У „Вступі” (обсягом до 3-х сторінок) необхідно подати такі відомості про магістерську роботу: актуальність і доцільність розробки теми, перелік провідних учених, що вивчають цю проблему, об’єкт і предмет дослідження, мету й основні завдання, які ставить і вирішує автор, наукову та практичну важливість результатів виконаної роботи, використані методи дослідження, структуру роботи (загальний обсяг роботи, кількість структурних частин, таблиць, рисунків, додатків).Важливо підкреслити особливість та оригінальність роботи, її інноваційне, методичне та практичне значення, а також надати інформацію про апробацію результатів дослідження та наявність відповідних публікацій.
Об’єкт географічного дослідження(за Е. Алаєвим) –це будь-яке матеріальне утворення або явище (стан, відношення, процес) на земній поверхні, яке відповідає трьом найважливішим принципам географії (геоторіальність, комплексність і конкретність) та підлягає картографуванню. Об’єктом дослідження в магістерській роботі можуть бути фізико-географічні або суспільно-географічні територіальні комплекси на мікро-, мезо-, макрорівнях,які мають чіткі географічні межі (адміністративні, геоморфологічні, орографічні, ландшафтні тощо).
Предмет дослідження – це та проблема, яка підлягає дослідженню в межах визначеного об’єкту.
Об’єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне та часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага магістранта, оскільки предмет дослідження визначає тему магістерської роботи.
Мета й завдання дослідження.Мета, як правило, переплітається з темою дослідження.Завдання – це конкретні задачі, розв’язання яких дозволяє досліднику поступово досягти мети.
Не слід формулювати мету й завдання як „Дослідження...”, „Вивчення...”, „З’ясування”, тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету. Бажаним є таке формулювання: „Дослідити…”, „Вивчити…”, „З’ясувати…” тощо.
Наукова та інноваційна новизна. Відповідно до отриманих результатів дослідження робота може мати наукову або інноваційну новизну.
Наукова новизна з’являється, коли магістрантом у процесі дослідження знайдено нові, раніше не відомі знання у вигляді зв’язків та закономірностей, або класифікації, або формулювання принципів, понять, законів, або висування гіпотези для тлумачення якоїсь процедури (процесу), яка після перевірки шляхом проведених досліджень може стати істинною або помилковою.
Інноваційна новизна полягає в обґрунтуванні запровадження новацій, які готові до реалізації в конкретних умовах роботи викладача географії або працівників органів місцевого самоврядування. Інновація завжди має бути спрямована на задоволення потреб конкретних споживачів.
Практичне значення отриманих результатів: у роботі треба подати відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації щодо їх подальшого використання. Практична значущість роботи розкривається через конкретні отримані корисні результати, яких не можливо було б досягти без проведених у магістерській роботі досліджень.
Інформація про апробацію та наявність відповідних публікацій: вказується, на яких з’їздах, конференціях, нарадах оприлюднені результати дослідження, що включені до магістерської роботи. Вказують, у скількох статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій опубліковані результати роботи.
Перший розділ повинен мати загальнотеоретичний характер. У ньому стисло викладаються теоретичні уявлення про об’єкт дослідження, сутність проблеми, яка вивчається, розглядається еволюція підходів до розв’язання цієї проблеми з посиланнями на відповідних авторів та їхні праці, визначаються дискусійні моменти та невирішені питання. У цьому розділі необхідно також дати огляд методів та обґрунтувати методику, за якою досліджується об’єкт відповідно до мети й завдань магістерської роботи.
Другий та третій розділи – аналітичні – необхідно присвятити власне характеристиці об’єкта дослідження, аналізу умов та чинників його формування й розвитку, територіальної організації тощо. Тобто, змістовно ці розділи мають бути спрямовані на розв’язання тієї проблеми, яка досліджується. Це робиться на основі вивчення, обробки та узагальнення аналітичних матеріалів, які подаються в роботі у вигляді розрахунків, таблиць, графічних та картографічних матеріалів.
Четвертий розділ змістової частини магістерської роботи бажано зробити прикладним, розробницько-впроваджувального характеру. Він може бути присвячений проблемам та перспективам подальшого розвитку географічного об’єкта, або мати методичний характер, зокрема, містити власні методичні та дидактичні розробки.
Наприкінці текстової частини стисло формулюються „Висновки та пропозиції”, у яких підбиваються основні підсумки роботи, конкретизуються ті основні положення роботи теоретичного та практичного характеру,яких дійшов автор за результатами виконаної роботи, і які є предметом його захисту.
Висновки мають бути лаконічними й чіткими, складатися з 5 – 7 пунктів. Вони мусять відповідати лише такому формулюванню: „За результатами виконаної роботи встановлено ..... (отримано, доведено, підтверджено, поглиблено тощо)”. Доречно було б підкреслити перспективи продовження даного дослідження.
Сучасні інформаційні засоби деякими студентами сприймаються як можливість взяти з мережі Internet готовий інтелектуальний продукт. Це абсолютно неприпустимо, оскільки суперечить основній вимозі до магістерської роботи – самостійності її виконання.
До формування текстової частини магістерської роботи необхідно ставитися як до творчої наукової діяльності. Кожний розділ має висвітлювати самостійне бачення магістрантом порушеної проблеми, підрозділ – окрему частину цієї проблеми. Робота не може містити суперечностей, застарілих статистичних даних (особливо це стосується суспільно-географічних досліджень), відхилень від головних питань.
Після „Висновків” необхідно вмістити „Список використаних джерел”, опрацьованих студентом із теми магістерської роботи. Коли складається список використаних джерел, то на початку згадуються: Конституція України, Закони України (за хронологією), Укази Президента, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України. Інша література, у тому числі виступи та доповіді державних діячів України, подається залежно від літери алфавіту та згідно з існуючими на сьогодні правилами (додаток 5).
Список використаних джерел – це обов’язковий компонент роботи, який характеризує рівень обізнаності магістранта із сучасним станом проблеми, над якою він працював. До цього списку слід у певному порядку вносити всі використані джерела, у тому числі статистичні, відомчі, архівні матеріали та документи, джерела інформації на електронних носіях та з Internet-мережі. Зауважимо, що такий список має бути не бібліографічним покажчиком взагалі з теми дослідження, а переліком саме тих джерел, які магістрант опрацював та використав у роботі.
Не зовсім коректним є написання магістерської роботи за навчальними підручниками, адже для цього виду діяльності необхідне значно глибше вивчення обраної магістрантом теми. Абсолютно неприпустимим є внесення до списку використаних джерел посилань на шкільні підручники (крім робіт, у яких розглядаються методичні аспекти викладання географії). Крім монографічної наукової й науково-популярної літератури, студент повинен використовувати статті з наукових, публіцистичних, довідково-енциклопедичних, періодичних видань. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів із бібліотечної та видавничої справ. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати з таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 „Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”, ДСТУ 3582-97; „Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93.
На всі використані джерела в тексті або в ілюстраціях мають бути посилання.
Особливістю магістерських робіт з географії є використання різноманітних графічних, табличних та картографічних матеріалів. Якщо вони мають великий обсяг, їх відокремлюють від основного тексту роботи й розміщують після списку літератури в „Додатках”.