Взаємодія психолога з фахівцями суміжних професій (педагоги, лікарі, соціальні працівники, представники правоохоронних органів)

По роду своєї професійної діяльності психологічному консультанту доводиться спілкуватися з представниками інших професії. До ним відносяться: педагоги, лікарі, соціальні працівники, представники правоохоронних органів. Взаємодія з кожним має свою специфіку.

Взаємодія консультанта з вчителями визначається поняттям «норми» щодо психічного і особового розвитку (включаючи поняття «індивідуальна норма») крізь призму дозволу наступних проблем:

5) адекватність сприйняття учбового предмету;

6) адекватність подачі матеріалу вчителем;

7) роль вчителя в житті учня;

8) роль учня в житті вчителя.

Адекватність сприйняття учбового предмету що вчиться залежатиме від його індивідуальних особливостей (визуал, аудиал, кинестетик) і схильності до сприйняття конкретного предмету, адекватність подачі матеріалу вчителем — від знання їм специфіки вікової групи, до якої відноситься що даний вчиться, і методологічних основ викладання. Крім того, багато вчителів недооцінюють те значення, яке вони, як особи, мають для своїх учнів, і вплив, що надається ними на бажання вивчати предмет, що викладається. Тут можна говорити про ситуацію взаємовпливу, що виникає в процесі педагогічної діяльності в ситуаціях «вчитель — учень» і «вчитель — група». Не секрет, що досить часто неуспішність учня обумовлена існуванням прихованого (або явного) конфлікту між ним і вчителем або негативним відношенням одного з них до іншого.

Завдання консультанта при дозволі питань, пов'язаних з неуспішністю учня або/і його дезадаптивным поведінкою на уроках, полягає у виявленні прихованих причин, що викликають дані реакції. Проте подібні реакції

_ можуть мати свої витоки не тільки у взаємостосунках «вчитель — учень», але і в неблагополучній ситуації в сім'ї (неблагополучні сім'ї) або в протестній реакції дитини на інші подразники. Тут слід пам'ятати, що поняття «неблагополучна сім'я» останнім часом наповнилося новим змістом. Традиційно під ним розумілися: неповні сім'ї (один з батьків); сім'ї з алкоголіками; сім'ї, що мають родичів, що перебувають або перебували в місцях позбавлення волі. В даний час це поняття стали декілька іншим. Більшість психологів і психотерапевтів розширили його значення, включивши в поняття «неблагополучна сім'я» поняття «сім'ї з порушеними комунікативними відносинами» (У. Сатир, Д. Хеши, До. Маданес). Таким чином, традиційна «неблагополучна сім'я» збільшилася, прийнявши в свої обійми сім'ї, які дещо утрируваний можна представити у вигляді наступної схемної картинки: «Тато в краватці, мама грає на піаніно, діти надані самі собі». Інакше: у поняття «неблагополучна сім'я» включені не тільки сім'ї, не відповідні загальноприйнятим соціальним нормам, але і сім'ї, що відповідають зовнішнім соціальним стандартам, але в яких відносини між членами носять формальний характер. Все це і приводить до деформації особи дитини, що виявляється зовні у вигляді негативних поведінкових реакцій і/або на психосоматичному рівні.