ВИКОРИСТАННЯ ПЕРЕБОРУ І ЙОГО ЗНАЧЕННЯ

Перебір,або похороннийчи погребальний дзвін,виражає сму­ток і скорботу за померлим. Він дзвониться, як вже зазначалося, у зворотному порядку до передзвону, тобто повільно вдаряють по одному разуу кожен дзвін, від найменшого до найбільшого,а

відтак б'ють одночасно в усі дзвони.Цей жалібний дзвін обов'яз­ково закінчується коротким тридзвоном,який виражає радісну християнську віру у воскресіння спочилого.

З огляду на те, що в деяких посібниках інколи даються вказівки не бити тридзвону при відспівуванні спочилих, що не відповідає церковній практиці, то з цього приводу дамо деякі по­яснення.

Повільний перебір дзвонів, від найменшого до найбільшого, символізує собою плин життя людини на землі, від віку немовля­ти до зрілості і змужніння, а одночасний удар дзвонів означає при­пинення земного життя людською смертю, коли усе, надбане лю­диною для життя цього, залишається. Як це і виражено в піснях при відспівуванні: "Вся людська марнота не лишається після смерті; не лишається багатство, не йде разом слава, бо коли при­ходить смерть, усе це минається. Тому взиваймо до безсмертного Христа: представленого від нас упокой в оселі, де всі радісні".

Друга частина пісні прямо вказує на радість в майбутньому житті з Христом. Ось вона і виражається, на закінчення скорбот­ного перебору, тридзвоном.

За православним звичаєм чинити панахиди і відспівування слід у світлих облачениях. Звичай робити це в чорних ризах прийшов до нас із Заходу і зовсім не властивий духу православ'я; але він широко розповсюдився у нас - настільки, що тепер нелегко його викорінити... Для істинного християнина смерть - це перехід до кращого життя: радість, а не скорбота, як чудово виражено це в найзворушливішій колінопреклонній молитві, яка читається на вечірні в день П'ятдесятниці: "Бо, Господи, немає рабам Твоїм смерті, яка походить від тіла; вони до Тебе, Бога нашого, прихо­дять, преставляючись від печалей до солодкого (життя), на упокоения і радість".

Тридзвін, нагадуючи про воскресіння, благодійно впливає на віруючу християнську душу, що журиться через розлуку з ближнім спочилим, і дає їй внутрішню втіху. Позбавляти христи­янина такої втіхи нема ніяких підстав, тим більше, що цей тридзвін міцно увійшов у побут православного народу і є виражен­ням його віри.

Таким чином, при несенні спочилого на відспівування у храм дзвониться скорботний перебір,а при внесенні його у храм -тридзвін.Після відспівування, при винесенні спочилого з храму, б'ють знову перебір,який закінчується тридзвоном.

При відспівуванні і похованні ієреїв, ієромонахів, архиманд-ритів та архиєреївдзвониться трохи інший перебір.Спочатку вдаряють у великий дзвін 12 разів, потім іде перебір,знову 12 разів у великий дзвін і знову перебір...При внесенні тіла у храм дзвониться тридзвінтакож після читання розрішальної молитви -тридзвін.Під час винесення тіла з храму знову вказаний перебір,а після опускання тіла у могилу буває тридзвін.В деяких же місцях дзвонять звичайним похоронним перебором.

Існує ще так званий красний(особливо урочистий) дзвіну всі дзвони.

Красний дзвін буває при кафедральних соборах, монастирях, лаврах, тобто там, де є багато дзвонів, у т. ч. великих.

Красний дзвін дзвониться кількома дзвонарями.

Красний дзвін буває у великі свята, при врочистих і радісних подіях у Церкві, а також для віддання пошани епархиальному архиєреєві.

Крім того, слід ще згадати про "суцільний",чи "набатний", дзвін,який має суспільно-побутове значення.

Суцільний дзвін - безперервні, часті удари у великий дзвін. На сполох били під час тривоги, викликаної пожежею, повінню, бунтом, нашестям ворогів тощо.

Перемога над ворогом і повернення полків з поля битви сповіщалася радісним, урочистим тридзвоном у всі дзвони...