БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ

Літургія- найважливіше богослужіння, під час якого здійснюється святе Таїнство причастя (св. євхаристія), встановлене Господом нашим Ісусом Христом у четвер уве­чері, напередодні хресних Його страждань. Умивши ноги Своїм апостолам, щоб показати їм приклад смирення, Господь воздав хвалу Богу Отцю, взяв хліб, благословив його, переломив і дав апостолам, промовляючи: "Прийміть, споживайте: це є тіло Моє, що за вас ламається";потім Він узяв чашу з виноградним вином, також благословив її і подав апостолам, промовляючи: "Пийте з неї всі: це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів";причастивши їх, Господь дав заповідь завжди чинити це таїнство: "Це чиніть на спомин про Мене"(Див.: Мф 26, 26-28; Лк 22, 19; 1 Кор. 11, 24).

Апостоли здійснювали св. причастя за заповіддю і за прикла­дом Ісуса Христа і навчили християн здійснювати це велике і спа­сите льне Таїнство. В перші часи порядок і спосіб здійснення літургії передавалися усно, і всі молитви і священні піснеспіви вивчалися напам'ять. Потім з'явився і письмовий виклад апос­тольської літургії. З часом літургія поповнювалася новими молит­вами, піснеспівами і священними дійствами, що порушувало в різних Церквах однаковість її звершення. Виникла необхідність об'єднати всі існуючі чини літургій, виробити єдиний спільний варіант. Це і було зроблено в четвертому столітті, коли припини­лися гоніння на християн, і християнська Церква отримала мож­ливість взятися за упорядкування свого внутрішнього життя (Все­ленські Собори). В цей час св. Василій Великийзаписав і запро­понував для загального використання складений ним чин літургії. Св. Іоан Золотоустийдещо скоротив цей чин. В основу цього чи­ну була покладена найдавніша літургія св. апостола Якова, пер­шого єпископа Єрусалимського.

Св. Василій Великий був архиепископом Кесарії Каппа-докійської (у Малій Азії). "Великим" його називають за великі по­двиги на користь Церкви. Він залишив після себе багато церков­них писань, багато молитов і церковних правил. Помер у 379 р.

Св. Іоан Золотоустий був архиепископом Константинопольсь­ким. "Золотоустим" його прозвали за особливу красномовність, з якою він проповідував Слово Боже. Він також залишив після се­бе багато церковних творів. Він трохи (у молитвах, які читали священики таємно) скоротив чин літургії св. Василія Великого, але суттєвих змін не допустив. Помер у 402 р. на засланні.

Літургія має різні назви. Перша назва "літургія"- грецька, означає "спільна служба" і вказує на те, що Таїнство святого при­частя є спасительна жертва Богу за гріхи всієїгромади віруючих - живих і померлих. Оскільки Таїнство св. причастя по-грецьки називається євхаристією, що означає "подячна жертва", то й літургія називається "євхаристією".Літургію називають ще "обіднею",бо її належить звершувати в обідній час, і тіло і кров Христові, пропоновані у Таїнстві св. причастя, у Слові Божому називаються "трапезою" і "вечерею" Господньою (Див.: 1 Кор. 10, 21; 11, 20). В апостольський час літургія називалася ще "ла­ манням хліба"(Див.: Діян. 2, 46). У літургії згадується земне життя і вчення Ісуса Христа від народження і до воскресіння та вознесіння Його на небо і принесені Ним на землю спасительні блага.

Порядок літургії такий: спочатку готується речовина для таїнства, потім віруючі готуються до таїнства і, нарешті, здійснюється саме таїнство, і віруючі причащаються. Літургія, та­ким чином, поділяється на три частини: 1) проскомидію; 2) літургію оголошених; 3) літургію вірних.