Бо знає Господь путь праведних, і путь нечестивих загине...

Потім диякон виголошує малу єктенію: "Ще і ще в мирі Господу помолимось".

Після малої єктенії хор стихами з псалмів взиває: Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене... Нехай піднесеться молитва моя, наче кадило перед Тобою... Вислухай мене, Господи...

Під час співу цих стихів диякон звершує кадіння храму.

Цей момент богослужіння, починаючи від закриття Царських врат, у благаннях великої єктенії та у співі псалмів, зображує нужденне становище, у якому опинився рід людський після гріхопадіння праотців, коли разом із гріховністю з'явилися всілякі біди, хвороби та страждання. Ми взиваємо до Бога: "Господи, помилуй!" Просимо миру і спасіння для душ наших. Сумуємо через те, що послухали ради диявольської. Благаємо у Бога відпущення гріхів і визволення від усяких бід, і всю свою надію покладаємо на милість Божу. Дияконське кадіння в цей час означає ті жертви, які приносились у Старому Завіті, а так само і наші молитви, які ми підносимо до Бога.

До співання старозавітних стихів: "Господи, взиваю до Тебе..." приєднуються стихири,тобто піснеспіви новозавітні, на честь свята.

Остання стихира називається богородичний,або догматик,бо ця стихира співається на честь Божої Матері, і в ній викладається догмат (головне у вченні про віру) про втілення Сина Божого від Діви Марії. У дванадесяті свята замість богородичного догматика співається особлива стихира на честь свята.

При співанні богородичного (догматика), Царські врата відчиняються і здійснюється вечірній вхід:з вівтаря північними дверима виходить свічконосець, за ним диякон з кадилом, а потім священик. Священик стає на амвоні лицем до Царських врат, благословляє хрестоподібно вхід і, після слів диякона "Премудрість! Станьмо побожно!"(тобто слухайте премудрість Господню, стійте прямо, зосереджено) входить разом з дияконом через Царські врата у вівтар і стає на горньому місці.

Хор у цей час співає пісню Сину Божому, Господу нашому Ісу-су Христу: "Світло тихе святої слави Безсмертного Отця Небесного, Святого, Блаженного, Ісусе Христе! Прийшовши на захід сонця, бачивши світло вечірнє, оспівуєм Отця, Сина і Святого Духа -

Бога. Достойний єси в усі часи оспіваним бути голосами преподобними, Сину Божий, що життя даєш; тому світ Тебе славить".

Вечірній вхід нагадує віруючим про те, як старозавітні праведники, згідно з обітницею Божою, прообразами і пророцтвами, чекали пришестя Спасителя світу і як Він явився у світ для спасіння роду людського.

Кадило з фіміамом, при вечірньому вході, означає, що молитви наші посередництвом Господа Спасителя, як фіміам, підносяться до Бога, а також означає і присутність у храмі Духа Святого.

Хрестоподібне благословення входу означає, що через хрест Господній знову відчиняються нам двері раю.

Після пісні: "Світло тихе..." співається прокимен,тобто короткий вірш зі Святого Писання. У недільну вечірню співається: "Господь воцарився, у красу зодягнувся", а в інші дні співаються інші стихи.

Після закінчення співання прокимна у великі свята читають паремії.Пареміями називаються вибрані місця зі Святого Писання, в яких містяться пророцтва чи вказуються прообрази, які стосуються до подій, що святкуються, або даються настанови, ніби від лиця тих святих угодників, чию пам'ять ми святкуємо.

Після прокимна і паремій диякон виголошує сугубу(тобто посилену) єктенію: "Промовмо всі з усієї душі і з усього розуміння нашого промовмо..."

Потім читається молитва: "Сподоби, Господи, у вечір цей без гріха зберегтися нам..."

Після цієї молитви диякон виголошує благальну єктенію: "Доповнімо вечірню молитву нашу Господеві..."

У великі свята після благальної єктенії здійснюється літія і благословення хлібів.

Літія - слово грецьке, означає спільне моління. Літія відправляється у західній частині храму, біля вхідних західних дверей. Це моління у стародавній Церкві проводилось у притворі, з тією метою, щоб дати можливість оголошеним, які стоять тут, і тим, що каються, взяти участь у спільній молитві з нагоди великого свята.

За літією бувають благословення й освячення п'яти хлібів, пшениці, вина та єлею,в пам'ять також давнього звичаю роздавати їжу богомольцям, які приходили іноді здалеку, щоб вони могли підкріпитися під час тривалого богослужіння. П'ять хлібів благословллються на згадку про нагодування Спасителем п'яти тисяч п'ятьма хлібами. Освяченим єлеємсвященик згодом, під час ранньої, після цілування святкової ікони, помазує віруючих.

Після літії, а якщо вона не проводиться, то після благальної єктенії, співаються стихири на стиховні.Так називаються особливі стихи, написані в пам'ять згадуваної події.

Вечірня закінчується читанням молитви св. Симеона Бого-приємця: "Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, що Ти приготував перед лицем всіх людей, світло на одкровення народам, і славу людей Твоїх, Ізраїля".Потім - читання "Трисвятого" і молитва Господня: "Отче наш...",співання ангельського вітання Богородиці: "Богородице Діво, радуйся..."або тропаря свята. І, нарешті, після триразового співання молитви праведного Іова: "Нехай буде благословенне ім'я Господнє віднині і довіку..."- завершальне благословення священика: "Благословення Господнє на вас, Його благодаттю і чоловіколюбством завжди, нині й повсякчас, і на віки вічні".

Кінець вечірні - молитва св. Симеона Богоприємця і ангельське привітання Богородиці - вказують на виконання обітниці Божої про Спасителя.

Одразу ж після закінчення вечірні, за всенічним бдінням, починається раннячитанням шестипсалмія.

РАННЯ

Друга частина всенічного бдіння - рання- нагадує нам часи новозавітні: явлення Господа нашого Ісуса Христа у світ, для нашого спасіння, і Його славне Воскресіння. Початок ранньої прямо вказує нам на Різдво Христове. Вона починається славослів'ям ангелів, які з'явилися вифлеємським пастухам: "Слава у вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління".

Потім читається шестипсалміє,тобто шість вибраних псалмів царя Давида (3, 37, 62, 87, 102 і 142), в яких зображається гріховний стан людей, сповнений бід і напастей, і висловлюється палка надія людей на милість Божу. Віруючі слухають шестипсалміє з особливою увагою та побожністю.

Після шестилсалмія диякон виголошує велику єктенію.

Потім гучно і радісно співається коротка, зі стихами, пісня про явлення Ісуса Христа в світ людям: "Бог Господь і з'явився нам. Благословен, Хто йде в ім'я Господнє!",тобто Бог - Господь з'явився до нас, і достойний прославлення, хто йде для слави Господа.

Після цього співається тропар,тобто пісня на честь свята чи святого, і читаються кафизми,тобто окремі частини Псалтиря, які складаються з кількох послідовних псалмів. Читання кафизм, як і читання шестипсалмія, закликає нас замислитися над нашим нужденним і гріховним станом і покласти всю надію на милість і допомогу Божу. "Кафизма" означає сидіння, бо під час читання кафизм можна сидіти.

return false">ссылка скрыта

Після закінчення кафизм диякон виголошує малу єктенію,а потім звершується полієлей.Полієлей - слово грецьке, і означає "багатоєлейність" чи "багато освітлення".

Полієлей - найурочистіша частина всенічної й означає прославлення милості Божої, явленої нам у пришесті Сина Божого на землю й у здійсненні Ним діла нашого спасіння від влади диявола і смерті.

Полієлей починається урочистим співанням хвалебних стихів:

"Хваліте ім'я Господнє, хваліте, раби, Господа. Алилуя!

Благословен Господь від Сиону, що живе в Єрусалимі. Алилуя!

Сповідайтеся Господеві, бо Він благий, бо повіки милість Його. Сповідайтеся Богу Небесному, бо повіки милість Його".

При співанні цих стихів у храмі запалюються всі світильники, Царські врата відчиняються, і священик з дияконом, що йде попереду зі свічкою у руці, виходить з вівтаря і здійснює кадіння всього храму, на знак благоговіння перед Богом і святими Його.

Після співання цих стихів виконуються у недільні дні особливі тропарі, тобто радісні пісні на честь Воскресіння Христового, в яких говориться, як ангели явилися мироносицям, що прийшли до гробу Спасителя, і сповістили їм про воскресіння Ісуса Христа.

В інші ж великі свята, замість недільних тропарів, співається перед іконою свята величання,тобто короткий хвалебний вірш на честь свята чи святого.

Після недільних тропарів, чи після величання, диякон виголошує малу єктенію,потім прокимен,і священик читає Євангеліє.

На недільній службі читається Євангеліє про Воскресіння Христа і про явлення воскрес лого Христа Його ученикам, а в інші свята читається Євангеліє, яке стосується до відзначуваної події чи прославлення святого.

Після прочитання Євангелія у воскресній службі співається урочиста пісня на честь воскреслого Господа: "Воскресіння Христове бачивши, поклонімося святому Господу Ісусу..."

Євангеліє виноситься на середину храму, і віруючі прикладаються до нього. В інші свята віруючі прикладаються до святкової ікони. Священик помазує їх благословенним єлеєм і роздає освячений хліб.

Після співу: "Воскресіння Христове"співається ще кілька коротких молитвословів. Потім диякон читає молитву: "Спаси, Господи, людей Твоїх..."і після виголосу священика: "Милістю і щедротами..."починається співання канону.

Каноном на ранній називається зібрання пісень, складене за певним правилом. "Канон" - слово грецьке і означає "правило".

Канон ділиться на дев'ять частин (пісень). Перший стих кожної пісні, яка співається, називається ірмос,тобто "зв'язок". Цими ірмосами ніби зв'язується весь склад канону в одне ціле. Інші стихи кожної частини (пісні) читаються і називаються тропарями. Друга пісня канону, як покаянна, виконується тільки під час Великого посту.

У складанні цих пісень особливо попрацювали: св. Іоан Дамас-кин, Косьма Маюмський, Андрій Критський (великий покаянний канон) та багато інших. При цьому вони незмінно керувалися певними піснеспівами і молитвами святих, а саме: пророка Мойсея (для 1-го і 2-го ірмосів), пророчиці Анни, матері Самуїла (для 3-го ірмо-су), пророка Аввакума (для 4-го ірмосу), пророка Ісаї (для 5-го ірмосу), пророка Іони (для 6-го ірмосу), трьох отроків (для 7-го і 8-го ірмосів) і священика Захарії, отця Іоана Предтечі (для 9-го ірмосу).

Перед дев'ятимірмосом диякон виголошує: "Богородицю і Матір Світла у піснях звеличимо!"і здійснює кадіння храму.

Хор у цей час співає пісню Богородиці: "Величає душа Моя Господа, і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм..."До кожного стиха приєднується приспів: "Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо".

Після закінчення пісні Богородиці хор продовжує співання канону (9-ї пісні).

Про загальний зміст канону можна сказати таке. Ірмоси нагадують віруючим про старозавітні часи і про події з історії нашого спасіння і поступово наближають нашу думку до події Різдва Христового. Тропарі ж канону присвячені новозавітним подіям і являють собою ряд стихів, або піснеспівів, на славу Господа і Божої Матері, а також на честь відзначуваної події або ж святого, що прославляється у цей день.

Після канону співаються хвалебні псалми - стихири на хваліте— в яких усі творіння Божі закликаються до прославлення Господа: "Все, що дише, нехай хвалить Господа..."

Після співання хвалебних псалмів іде велике славослів'я.Царські врата відчиняються при співанні останньої стихири (у неділю - богородичний) і священик виголошує: "Слава Тобі, що показав нам світло"(В давнину цьому виголосу передувала поява ранішньої зорі).

Хор співає велике славослів'я, яке починається словами: "Слава у вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління. Хвалимо Тебе, благословляємо Тебе, поклоняємося Тобі, прославляємо Тебе, дякуємо Тобі задля великої слави Твоєї..."

У великому славослів'ї ми дякуємо Богу за денне світло і за дарування духовного Світла, тобто Христа Спасителя, Який просвітив людей Своїм ученням - світлом істини.

"Велике славослів'я" закінчується співанням Трисвятого "Святий Боже..."і тропарем свята.

Після цього диякон виголошує дві єктенії: посилену і благальну.

Рання на всенічному бдінні закінчується відпустом- священик, звертаючись до віруючих, каже: "Христос, істинний Бог наш(а в недільну службу: "Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш..."), молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних всехвальних апостолів... і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він благий і Чоловіколюбець".

На закінчення хор співає молитву, щоб Господь зберіг на многії літа православне єпископство, правлячого архиерея і всіх православних християн.

Одразу ж після цього починається остання частина всенічного бдіння - перший час.

Після співання хвалебних псалмів іде велике славослів'я.Царські врата відчиняються при співанні останньої стихири (у неділю - богородичний) і священик виголошує: "Слава Тобі, що показав нам світло" (Вдавнину цьому виголосу передувала поява ранішньої зорі).

У великому славослів'ї ми дякуємо Богу за денне світло і за дарування духовного Світла, тобто Христа Спасителя, Який просвітив людей Своїм ученням — світлом істини.

"Велике славослів'я" закінчується співанням Трисвятого "Святий Боже..."і тропарем свята.

Після цього диякон виголошує дві єктенії: посилену і благальну.

Одразу ж після цього починається остання частина всенічного бдіння - перший час.

Служба першого часу складається з читання псалмів та молитов, у яких ми просимо Бога, щоб Він уранці почув голос наші настановив нас на день прийдешній. Закінчується служба першого часу переможною піснею на честь Божої Матері: "Непереможній Воєводі..."У цій пісні Божу Матір ми називаємо непереможною Воєводою проти зла. Потім священик виголошує відпуст першого часу.На цьому закінчується всенічне бдіння.