Найбільші катастрофи народів були в той же час найбільшими тріумфами релігії, наверненням людей до Бога...

...Ми мусимо тільки мати терпіння і чекати. "Бо у Бога один день -як тисяча літ, і тисяча літ - як один день" (2 Пет. З, 8).

Але і це вплетіння зла у план управління світом не було якоюсь запізні лою надбудовою, поправкою до створеного. Це вплетіння зла відбулося в акті вічної волі Бога, в якому було вирішено створення світу.

Адже Бог є вічне сьогодні!

ІЙого передбачення йде від вічності. Воно діє завжди і безперервно (Витяг з брошури Л. Люсина "Кто же прав?" з додатками).

ВИСНОВКИ

Набутими нами пізнаннями істинної віри і християнського жит­тя (благочестя) ми повинні завжди керуватися в нашому житті.

Але, щоб правильно і на спасіння користуватися знаннями віри і благочестя, необхідно кожному християнинові мати чесноту роз­судливості, тобто християнську розважливість.

Апостол Петро, звертаючись до християн, каже: "Покажіть у вашій вірі чесноту, в чесності розсудливість" (2 Пет. 1, 5).

Те, що робиться без розсудливості, може виявитися нерозум­ним, і навіть добре може принести шкоду замість користі.

Відоме нам вчення православної Церкви про віру і благочестя треба показувати на ділі, при тому не лицемірно, а щиро, щиросердо виконуючи усе, що ми знаємо з цього вчення. "Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте"(Ін. 13, 17).

Якщо ж ми бачимо, що грішимо, тобто не виконуємо цього вчення так, як потрібно, то ми повинні негайно примусити себе скласти щире покаяння і твердо покласти собі надалі уникати гріха, згладжуючи його протилежними йому добрими вчинками. Коли ж нам здасться, що ми добре виконуємо ту або іншу за­повідь, то ніколи не слід гордитися або пишатися цим, а з глибо­ким смиренням і вдячністю Богу визнати, що ми виконуємо лише те, що зобов'язанівиконувати, як сказав Христос Спаситель: "Коли зробите все, вам наказане, то кажіть: "Ми раби нікчемні; бо зробили тільки те, що повинні були зробити" (Лк 17, 10).