Не свідчи неправдиво проти ближнього твого.

10. Не жадай дому ближнього твого, не жадай жони ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані осла йо­го, ані всякої худоби його, ані всього, що у ближнього твого.

Десять заповідей Закону розміщені були на двох скрижалях, бо в них містяться два види любові: любов до Бога і любов до ближ­нього.

Вказуючи на ці два види любові, Господь Ісус Христос на запи­тання, яка заповідь найважливіша в Законі, сказав: "Полюби Гос­пода Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки"(Мф 22, 37-40).

Любити Бога ми повинні насамперед і понад усе, тому що Він наш Творець, Промислитель і Спаситель - "Бо ми Ним живемо, і рухаємось, і існуємо"(Діян. 17, 28).

Потім повинна йти любов до ближнього,яка служить виявлен­ням нашої любові до Бога. Хто ближнього свого не любить, той і Бога не любить. Св. апостол Іоан Богослов пояснює: "Хто каже: Я Бога люблю, а брата(тобто ближнього) свого ненавидить, той говорить неправду, бо той, хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить?" (1 Ін 4, 20).

Люблячи Бога і ближніх, ми цим виявляємо й істинну любов до самих себе,бо істинна любов до самого себе і полягає у вико­нанні наших обов'язків перед Богом і ближнім. Вона виявляється в турботі про свою душу, в очищенні себе від гріхів, у підкоренні тіла духу, в обмеженні особистих потреб. Ми повинні берегти своє здоров'я і турбуватися про розвиток своїх душевних сил та здібно­стей, щоб краще виявляти свою любов до Бога і ближніх.

Таким чином, любов до себе не повинна проявлятися на шкоду любові до ближніх. Навпаки. Ми повинні любов до себе приноси­ти в жертву любові до ближніх. "Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе(тобто пожертвує життям своїм) за друзів своїх(ближніх своїх) (Ін 15, 13). А любов до себе і любов до ближніх повинна приноситись у жертву любові до Бога. Гос­подь Ісус Христос про це каже так: "Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, не достойний Мене; і хто не бере хрест свій(хто відмовляється від усіх життєвих бід, страждань і випро бувань, які посилає Господь, а йде легким, беззаконним шляхом) і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене"(Мф 10, 37~38).

Якщо людина передусім любить Бога, то, природно, вона не мо­же не любити і батька, і матір, і дітей, і всіх ближніх своїх; і лю­бов ця буде освячена Божественною благодаттю. Якщо людина любитиме когось з них, без любові до Бога, то така любов її може бути навіть злочинною: наприклад, така людина для добробуту своїх рідних або друзів може позбавити добробуту інших, бути до них несправедливою, жорстокою тощо.

Отже, хоча увесь Закон і полягає у двох заповідях любові, але для того, щоб нам ясніше уявити наші обов'язки перед Богом і ближніми, вони поділені на 10 заповідей. Обов'язки наші перед Богом визначаються у перших чотирьох заповідях, а обов'язки пе­ред ближніми - в останніх шести заповідях.