ОСТАННЄ СТОЛІТТЯ КИЇВСЬКОЇ РУСИ

Незважаючи на нестабільне політичне становище в Київ­ській княжій державі протягом ХН-ХШ століть, право­славна Церква в ній розросталася і розвивалася, служи­ла духовним потребам народу.

Одна за одною виникали нові єпархії - Полоцька, Смоленсь­ка, Галицька, Рязанська, Володимирська (з осідком у Володимирі-над-Клязьмою), Перемишльська та Угрівська. До монголо-татар-ської навали в Русі існувало 16 єпархій, вони охоплювали всю те­риторію Київської держави, зокрема ту її частину, що не належить тепер до України.

Київ був серцем і душею Церкви у княжу добу. З нього в усі куточки величезної держави насаджувалося християнське благо­честя, поширювалися богословська наука, релігійно-духовна літе­ратура, мистецтво, освіта.

У 1169 р. на Київ напало військо суздальського князя Андрія, який володів північно-східними околицями Київської Руси, де те­пер корінна Росія. Це було перше, але не останнє вторгнення пів­нічного сусіда в українські землі. Хоч суздальці і називали себе християнами, але вони, як варвари, сплюндрували місто, з якого засяяло колись і їм світло віри Христової. "Узятий же був Київ місяця березня у дванадцятий день, у середу другого тижня посту.

Грабували вони два дні все місто - Поділ, і Гору, і Софію, і Де­сятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн убивали, а інших в'язали, жінок вели в полон, силоміць розлучали з чоловіками їхніми, діти ридали, див­лячись на матерів своїх. І взяли вони майна безліч, і церкви ого­лили од ікон, і книг, і риз, і дзвони познімали... Запалений був навіть монастир Печерський святої Богородиці, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його од такої біди", — розповідає літопи­сець. Тоді з України було викрадено одну з найшановаціших у на­роді святинь: ікону Вишгородської Божої Матері. Північні заво­йовники привласнили і перейменували її на Володимирську, під цією назвою вона і тепер перебуває в Росії.

Київ, зруйнований військом суздальського князя, після того на­паду вже не зміг повернути собі попередню велич і значення. А невдовзі зі сходу прийшло нове лихо - монголо-татарські орди ха­на Батия.

МОНГОЛО-ТАТАРСЬКА НАВАЛА.

МУЧЕНИКИ ЗА ВІРУ ХРИСТОВУ.

СВЯТИЙ КНЯЗЬ МИХАЇЛ ЧЕРНІГІВСЬКИЙ