ТРОПАР СВЯТА

 

Радуйся, Благодатна Богородице Діво, бо з Тебе засяяло Сонце правди – Христос Бог наш, що просвічує тих, що в темряві. Веселися і ти, старче праведний, що прийняв у обійми Визволителя душ наших, Який дарує нам воскресіння.

ВТЕЧА В ЄГИПЕТ І ПОБИТТЯ НЕМОВЛЯТ. ПОВЕРНЕННЯ В НАЗАРЕТ

Коли все вже було виконано згідно з законом над немовлям Ісусом у храмі Єрусалимському, а волхви були в дорозі додому, ангел Господній явився уві сні Йосифові і сказав: "Устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його".

Йосиф одразу ж встав, осідлав свого віслюка, швидко склав необхідні речі, взяв Немовля і Матір Його і тієї ж ночі пішов у Єгипет. За переданням, Яків, син Йосифа, супроводжував їх на цьому шляху.

Тим часом Ірод з нетерпінням чекав повернення волхвів. Однак марно. Тоді він подумав, що волхви, не знайшовши ніякого новонародженого царя, посоромилися повернутись у Єрусалим, і заспокоївся.

Але ось, через 40 днів поширилася звістка по Єрусалиму, що Марія приносила у храм Своє новонароджене Немовля і що старець Симеон приходив у храм зустріти Немовля і пророкував про Нього як про Христа.

Тоді Ірод зрозумів, що волхви викрили його злий намір і навмисно не повернулися до нього. Він страшенно розгнівався.

Не знаючи, як розшукати Немовля-Христа, цар Ірод дав жахливий наказ: повбивати усіх немовлят у Вифлеємі та його околицях, від двох років і молодших. Він сподівався, що серед цих немовлят буде вбито і Христа. Так він вирахував з часу появи зірки, про що вивідав у волхвів. Послані Іродом воїни вбили у Вифлеємі та його околицях чотирнадцять тисяч немовлят. Скрізь лунали плач і крики матерів, які безутішно плакали за своїми дітьми, – невинними немовлятами, вбитими з веління жорстокого царя. Це були перші страдники, що пролили свою кров за Христа.

Невдовзі Ірода було покарано за його жорстокість. Він захворів на страшну хворобу. Тіло його заживо гнило і черв`яки точили його, – він помер у жахливих муках.

Після Іродової смерті ангел Господній уві сні явився Йосифові у Єгипті і сказав: "Устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо померли ті, що шукали душу Немовляти". Йосиф так і вчинив. З родиною він повернувся в Ізраїлеву землю. Та дізнавшись, що в Юдеї царює Архелай, Іродів син, такий же жорстокий, як і батько, не зважився йти туди. Отримавши знову уві сні одкровення, Йосиф пішов у Галилею, у своє рідне місто Назарет. Там Йосиф і залишився жити з Немовлям Ісусом і Матір`ю Його.

Ісус же зростав і міцнів духом, сповнюючись премудрості, і благодать Божа була на Ньому. Від самого дитинства Ісус Христос показував у Собі незвичайний розум і дивну святість у всіх Своїх вчинках.

(Див.: Мф 2, 13–23 і Лк 2, 40).

ОТРОК ІСУС У ХРАМІ

Йосиф і Пресвята Діва Марія щороку ходили на свято в Єрусалим, у храм Божий. Коли Ісусу Христу виповнилося дванадцять років, вони взяли і Його з собою. Після завершення свята Йосиф і Марія пішли додому. Отрок же Ісус залишився в Єрусалимі. Йосиф і Богоматір не помітили цього, гадаючи, що Він іде з родичами чи знайомими. Пройшовши цілий день шляху, надвечір вони кинулися шукати Ісуса між рідними і знайомими, та не знайшли Його. Тоді, дуже стривожені, вони повернулись у Єрусалим, розшукуючи Його. Тільки через три дні вони знайшли Ісуса у храмі, де Він сидів серед учених людей (учителів), слухав їх з увагою, запитував їх і Сам відповідав на їхні запитання. Всі, хто слухав, дивувалися незвичайному розуму і Його відповідям.

Пресвята Матір Його підійшла до Нього і сказала: "Сину Мій! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе".

На це Ісус відповів: "Навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму?"

Цими словами отрок Ісус Христос засвідчив, що Йому слід знаходитись у храмі Божому і що Він – не проста людина, а Син Божий, який прийшов на землю для великої справи, яку доручив Йому Бог Отець.

Вони тоді не зрозуміли Його слів. Але Пресвята Марія зберігала в душі Своїй все, що Він говорив.

Після цього Ісус Христос пішов з Йосифом та Матір`ю Своєю і повернувся в Назарет, і завжди виявляв послух. Він допомагав Йосифові в роботі, займаючись теслярством, і одночасно зростав у премудрості і віком, у любові у Бога і людей.

(Див.: Лк 2, 41–52).

ПРОПОВІДЬ ІОАНА ПРЕДТЕЧІ

Іоан,син праведних Захарії та Єлизавети,з юних літ жив у пустелі й там проводив час у пості й молитві. Одяг він носив з верблюжого волосу й підперізувався шкіряним поясом. А їжею його були акриди і дикий мед.

Коли Іоанові виповнилося тридцять років, Господь повелів йому іти в долину річки Йордан і сповістити усім людям про скоре явлення на світ Спасителя і про те, що усім слід приготуватися до Його зустрічі через покаяння і хрещення.

Іоан прийшов у країну Йорданську і став проповідувати: "Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне", тобто настав час, коли мав з`явитися очікуваний Спаситель, який буде закликати усіх у Своє Царство.

Давно вже Бог не посилав єврейському народові пророків. З часу останнього пророка Малахії минуло понад чотириста років. Тому, почувши про появу пророка Іоана, про його дивовижне життя та проповіді, народ звідусіль збирався послухати його. Хто вірив словам його і каявся у своїх гріхах, тих Іоан хрестив у річці Йордані, тобто занурював у воду, з покладенням своєї руки на голову зануреного. Тому Іоан Предтеча називається Хрестителем.

При цьому Іоан вимагав від усіх, щоб покаяння було щирим і супроводжувалося самовиправленням та добрими вчинками.

Іоанове хрещення означало, що як тіло омивається та очищається водою, так і душа людини, яка кається й увірувала в Спасителя, буде очищена Христом від усіх гріхів.

Серед тих, хто приходив до Іоана, були й такі люди, які вважали себе праведними і не хотіли каятися, а насправді були порочні і злі, як, приміром, фарисеї і саддукеї. Фарисеї хвалилися своїм походженням від Авраама, хизувалися виконанням закону і вважали себе гідними увійти в царство Месії – Христа. Саддукеї ж не вірили у воскресіння мертвих і в майбутнє життя. Таким людям Іоан казав: "Хто навчив вас тікати від грядущого гніву?", тобто: хто навчив вас, що ви власними силами зможете уникнути Божого гніву і вічної кари в майбутньому житті? "Створіть же плоди, достойні покаяння", тобто: засвідчіть добрими вчинками своє покаяння. "І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Пам`ятайте, всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають у вогонь".

Слухаючи такі слова, народ запитував його: "Що нам робити?"

Іоан відповів: "Хто має дві одежини, хай дасть одну убогому, і в кого є їжа, робіть так само", тобто – насамперед будьте добрими.

Приходили до нього митарі і запитували: "Учителю, що нам робити?" Митарі збирали податки для римлян. Римську ж владу юдеї ненавиділи. Крім того, деякі митарі брали більше належного й утискували народ. Юдеї зневажали усіх митарів і вважали їх негідними увійти в Царство грядуще Христа. Іоан казав їм: "Нічого не вимагайте більше того, що призначено вам".

return false">ссылка скрыта

І воїни також запитували його: "А нам що робити?" Часто траплялося так, що воїни, незадоволені платнею, забирали чуже майно, кривдили убогих людей і обмовляли інших задля власної вигоди. Іоан говорив їм: "Нікого не кривдіть, не обмовляйте і задовольняйтесь платнею вашою".

Тоді багато хто думав про Іоана, чи не він Христос Спаситель? Та Іоан заявив, що він не Христос. "Я хрещу вас водою, – говорив він, – але гряде Сильніший за мене", тобто скоро після мене появиться Той, на Кого ви очікуєте, – Христос, "Якому я недостойний розв`язати ремінь взуття Його", тобто я негідний бути навіть Його слугою, знімати з Нього взуття. "Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем", тобто хрещення, яке Він дасть, буде спалювати гріхи ваші, немов вогонь, і подасть вам дари Духа Святого.

Багато іншого проповідував святий пророк Іоан Предтеча, навчаючи народ, який приходив до нього.

(Див.: Мф 3, 1–12; Мк 1, 1–18; Лк 3, 1–18; Ін 1, 15–28).

ХРЕЩЕННЯ ІСУСА ХРИСТА

У той час,коли Іоан Предтеча проповідував на берегах Йордану і хрестив людей, Ісусові Христу виповнилося тридцять років. Він також прийшов з Назарета на річку Йордан до Іоана, щоб отримати від нього хрещення.

Іоан же вважав себе недостойним хрестити Ісуса Христа і став відмовляти Його, кажучи: "Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?"

Та Ісус сказав йому у відповідь: "Облиш нині", тобто не відмовляй Мене тепер, "бо так належить нам виконати всяку правду" – виконати все за Законом Божим і показати приклад.

Тоді Іоан не став перечити і хрестив Ісуса Христа. Після завершення хрещення, коли Ісус Христос виходив з води, раптом розкрилися над Ним небеса, й Іоан побачив Духа Божого, Який у вигляді голуба спускався на Ісуса, а з неба почувся голос (Бога Отця): "Це є Син Мій улюблений, в Ньому Моє благовоління".

Тоді Іоан остаточно впевнився, що Ісус є очікуваний Месія, Син Божий, Спаситель світу.

(Див.: Мф 3, 13–17; Мк 1, 9–11, Лк 3, 21–22; Ін 1, 32–34).

Хрещення Господа нашого Ісуса Христа святкується православною Церквою як одне з великих свят 6 січня (19 січня н. ст.). Свято Хрещення Господнього також називається святом Богоявлення, тому що під час хрещення Бог явив (показав) Себе людям, що Він є Пресвята Тройця, а саме: Бог Отець промовляв з неба, втілений Син Божий хрестився, а Дух Святий зійшов у вигляді голуба. А також при хрещенні люди вперше могли побачити, що в особі Ісуса Христа з`явилась не тільки людина, але разом і Бог.

Напередодні свята встановлено піст. Цей день називається Навечір`ям Богоявлення, Святим вечором, Свят-вечором. У пам`ять того, що Спаситель Своїм хрещенням освятив воду, в цей день освячується вода у храмі, а в саме свято – на річці чи в іншому місці, де беруть воду. Процесія для освячення води називається Хресним ходом на Йордан.