Процес оптимізації структури капіталу

Оптимальна структура капіталу виражає таке співвідношення використання власного й позичкового капіталу, за якого забезпечується найефективніший взаємозв'язок між коефіцієнтами рентабельності власного капіталу й заборгованості, тобто максимізується ринкова вартість підприємства. Процес оптимізації структури капіталу здійснюється в такій послідовності: 1. Аналіз складу капіталу в динаміці за низку періодів (кварталів, років), а також тенденцій зміни його структури. При цьому розглядаються такі параметри, як коефіцієнти фін. незалежності, заборгованості, співвідношення між довгостроковими й короткостроковими зобов'язаннями. Далі вивчаються показники оборотності й рентабельності активів та власного капіталу. 2. Оцінка основних факторів, що визначають структуру капіталу: • галузеві особливості господарської діяльності; • стадія життєвого циклу фірми (молоді компанії з конкурентноздатною продукцією можуть залучати для свого розвитку більше позичкового капіталу, а зрілі використовують переважно власні кошти); • кон'юнктура товарного й фін. ринків; • рівень прибутковості поточної діяльності; • податкове навантаження на компанію (частка податків, що сплачуються, у виручці прямих і непрямих від продажу — брутто); • ступінь концентрації акціонерного капіталу (прагнення власників капіталу зберегти контрольний пакет акцій). З урахуванням цих та інших чинників управління структурою капіталу передбачає вирішення 2-ох основних завдань: а) установлення прийнятних пропорцій використання власного й позичкового капіталу; б) забезпечення за необхідності залучення додаткового внутрішнього або зовнішнього капіталу. 3. Оптимізація структури капіталу за критерієм прибутковості власного капіталу. 4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості (ціни). Вона базується на попередній оцінці власного й залученого капіталу за різних умов його залучення й варіантних розрахунках середньозваженої вартості капіталу.