Основні правила спілкування

Щоб підвищити свій особистісний вплив на співробітників, необхідно, як стверджують дослідники, розвивати у собі і компетентність, і моральність.

Знаючи основні комунікативні закони, необхідно також пам’ятати і про найважливіші загальноприйняті правила спілкування:

1. Будьте завжди ввічливими, привітними та доброзичливими, з повагою ставтеся до співрозмовника.

2. Умійте слухати інших і ніколи не перебивайте.

3. Не бійтеся розпочинати розмову з незнайомими людьми, але не будьте нав’язливими.

4. Говоріть про те, що може зацікавити слухачів, враховуйте їх вік, характер, інтереси.

5. Не завдавайте людям шкоди словом. Не ображайте, не говоріть неприємного іншим, не виявляйте своєї неповаги, не вживайте грубих слів.

6. Намагайтеся ввічливо попросити і ввічливо відмовити, не образивши людину своєю відмовою.

7. Використовуйте у спілкуванні звертання і слова ввічливості (будь ласка, вибачте, не ображайтесь, чи не змогли б ви, на жаль), слідкуйте за культурою мовлення.

8. Намагайтеся, щоби спілкування з вами було для людей і корисним, і приємним [4, с.77].

Дуже добрі поради щодо спілкування у діаді (адресат і адресант) сформулював Я. Радевич-Винницький у своїй книзі «Етикет і культура спілкування». По-перше, відзначає автор, бути ввічливим і доброзичливим у спілкуванні означає уміти відчути співрозмовника, його душевний стан, ставитися до нього позитивно, інформувати й переконувати, а не ображати та принижувати, спиратися на добро, а не на зло у ньому, шукати, що об’єднує, а не роз’єднує [4, с. 39]. Не варто акцентувати своє Я. Звичайно, це не означає цілковито відмовитися від себе, знеособитися. Йдеться про те, щоб не надто часто вживати займенник я, його відмінкові форми та присвійні займенники мій, моє та ін. Не потрібно приписувати свої думки, ідеї, заслуги іншому, адже в українській мові є чимало засобів, щоб обійти займенник я, але не втратити бажаної інформації. Наприклад, замість фрази Я вже вам говорив, що… можна сказати Ви вже знаєте, що…Проте існує комунікативно важливий випадок, коли доводиться акцентувати своє я. Йдеться про вираження почуттів та захист власних інтересів. Адресант наголошує на тому, що він хоче, що йому потрібно, а не що має робити адресат. Такі Я-твердження і Я-звертання будують за схемою: спочатку йде нейтральний, незвинувачувальний опис вчинку чи поведінки співрозмовника, яким адресант незадоволений, тоді – опис його реакції на цей вчинок, згодом – пояснення, як це відбивається на адресантові, і нарешті – в неагресивних, чемних тонах, чого б хотів адресат. Порівняймо фразу Чому Ви завше мене перебиваєте? із наступним висловлюванням: Якщо Ви намагаєтесь мені щось казати, коли я говорю, то я, на жаль, не можу приділити уваги тому, що ви мені говорите, бо я зосереджений на своїх думках і словах. Я був би Вам вдячний, якщо б Ви потерпіли, поки я договорю, звичайно ж, за винятком тих випадків, коли Ваші слова настільки важливі, що їх треба сказати відразу [5, с. 41]. Починати завершальну частину Я-звернення доцільно формулами Я був би Вам вдячний…, Я був би радий…, Мені хотілося б…, Я віддав би перевагу та под.

Виявом недостатньої культури спілкування є не звертати уваги на вік, стать, професію, рівень освіченості, посаду, національність, віросповідання та інші прикмети співрозмовника Не можна однаково говорити на одну й ту саму тему із пенсіонером і підлітком, науковцем і студентом, християнином і мусульманином тощо. Окрім того, не може, наприклад, онук із дідом, хлопець із дівчиною, учень з учителем, парафіянин зі священиком розмовляти так само, як із співрозмовником свого віку, статі, соціального становища. Тому необхідно зберігати дистанцію за несиметричності статусів і ролей комунікантів.