Стаття 2

1. Кожний член Організації, відносно якого ця Конвенція є чинною, дотримується:

a) положень розділу I;

b) положень принаймні одного з розділів II, III і IV;

c) відповідних положень розділів V і VI; і

d) положень розділу VII.

2. Кожний член Організації зазначає у своєму документі про ратифікацію, відносно яких із розділів II-IV він бере на себе зобов’язання щодо Конвенції.

Стаття 3

1. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може згодом повідомити Генерального директора Міжнародного бюро праці про те, що він бере на себе зобов’язання, котрі випливають з Конвенції, відносно одного або кількох розділів II-IV, які не були зазначені в його документі про ратифікацію.

2. Зобов’язання, передбачені в параграфі 1 цієї статті, розглядаються як невід’ємна частина документа про ратифікацію і мають однакову з ним чинність від дня повідомлення.

Стаття 4

1. За допомогою заяви, яка супроводжує документ про ратифікацію, кожний член Організації, економіка якого ще не досягла достатнього рівня розвитку, може скористатися тимчасовими вилученнями, передбаченими у таких статтях: стаття 9, параграф 2; стаття 13, параграф 2; стаття 16, параграф 2; стаття 22 параграф 2. У будь-якій такій заяві наводяться причини для таких вилучень.

2. Кожний член Організації, що зробив заяву згідно з параграфом 1 цієї статті, вказує у своїх доповідях про застосування Конвенції, поданих згідно зі статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці, відносно кожного такого вилучення:

a) або що причини для такого вилучення все ще існують;

b) або що, починаючи з певної дати, він відмовляється від свого права допускати вищезазначені вилучення.

3. Кожний член Організації, який зробив заяву на підставі параграфа 1 цієї статті, збільшує, в міру того, як на це дають змогу обставини, кількість охоплених працівників.

Стаття 5

Коли для впровадження в життя якого-небудь з розділів II-IV цієї Конвенції, зазначених у документі про ратифікацію, член Організації повинен надати забезпечення визначеній категорії осіб, яка становить не менш ніж певний відсоток усіх громадян, що працюють за наймом або всього самодіяльного населення, то перш, ніж брати зобов’язання щодо впровадження в життя цього розділу, він упевнюється, що відповідного відсотка досягнуто.