Дівчинка із голубими оченятами.
Сонечко завтра мені знову прийдеться встати і йти по тернистій дорозі яку ти мені вибрав. А я ж зовсім безсила я так не хочу виривати своє серце із грудей але мені прийдеться вирвати його тому що воно й так мертве і без тебе воно не житиме ти ж пішов залишивши мене одну. А мені так зараз важко я так хочу жити з тобою просто жити радіючи життю так чому ж життя таке жорстоке до мене я ж просто хотіла жити так як і всі.
До моєї смерті ще хвилина я помираю бо душа давним давно потріскана від минулих образ. Поміж двох стін вічно ти б також не встояв та й я пому а завтра знов народиться на світ моя душа але не тою вже я буду я буду тим кому так хочеться але ніколи не вдасться усміхнутися щиро і лагідно НІБИ ЙОГО СЕРЦЕ НАПОВНЕНЕ РАДІСТЬ НАВІТЬ ВІД УТРАТ…ЛИШ ОДНУ РІЧ Я ПОДАРУЮ ТОБІ НАПРОЩАННЯ..
16.03.11
00.01
А він обірвав мені крила….=(
Він обірвав мої крила. А хоча вони були такі важкі, На них лежав тягар який нести не в сила я. Лише життя з ним було єдиною розрадою. А тепер я ледь жива лежу на землі з очей тече сльоза а серце наповнене ненависті через зраду. Чому саме зраду страдають безневинні душі? Моя ж душа понівечення болем тепер закрите серце на замок який відкрити може лиш його тепло але не має сенсу для того щоб любити це життя.
Я ледь жива на дні безодні життя дарує мені останній шанс і я вдихаю запах життя востаннє. Мені холодно я помираю. Прощаюся з життям залишаючи свою любов йому тому хто забрав мій спокій. Мені дали надію і забрали її знову кинули в безодню залишили на вільну смерть. Але це моє життя висить на волоску, а що ж лишається мені вижимати із себе останні сили, жити. Хоча мені суто це життя непотрібне без нього тому що він був сенсам моєї щасливої миті. Моя щаслива мить ох як би я хотіла провести усе своє життя із ним.
О Господи я ж знаю за що ти забрав його у мене але задаюсь питанням чому, я розумію що заслужила і я це признаю але просто так боляче жити із цією самотністю. Вона ж руйнує все моє просто моє не життя не сенс а руйнує усе моє. Все що належить мені.
Я проклинаю себе зараз саме у цю мить за те що люблю його навіть після того як він розбив моє серце і забрав душу помістив у колекцію. Тепер я така ж як і інші стражденні. Не я одна така із розбитою мрією таких багато але душа у мене особлива. Вона просто надзвичайно світла наповнена світлом любов’ю але обдарована щастям. Просто така собі дівчинка із добрим серцем усе своє життя дарувала другий шанс іншим підтримувала, допомагала а тепер коли їй боляче ніхто не в силах їй допомогти.
Усі мої почуття зараз розбиті я не відчуваю зараз нічого крім гіркої пустоти і лише відчутна гаряча сльоза і все самотність пусте відчуття безнадії.
Вже яку мить я лежу на дні цієї безодні і не можу піднятися таке враження що мене прикували до цієї безодні. Невже це тепер мій другий дім. Я не хочу але мушу тут залишитись і я залишусь але знай колись я повернусь і відімщу тобі за все якби не кохало тебе моє серце воно не позбавило мене гордості. Лише засліпило…
Але я повернусь і весь цей час я буду жити на дні із думкою про помсту. Я помру сьогодні але буду воскресати в його пам’яті в його снах в мріях. В усьому в кожному його подиху буду жити я, я ніколи не помру для нього адже ніхто із всіх хто дарував йому свою любов не вмів любити його так як люблю я.
А я безсила ще досі люблю а він розтоптує всі мої надії в прах. Нехай згорить усе в вогні не хай і я згорю із цими спогадами, щасливими митями, почуттями, сподіваннями. Я не хочу жити для мене не існує життя без нього бо ж він навчив мене любити і віддавати, жертвувати чимось не просячи нічого взамін. І я вдячна тобі за це за те що навчив любити. Нехай твоє життя буде квітучим раєм і усмішка нехай буде твоя найпрекраснішим сяйвам восьмим чудом світу. І твоє серце буде ніжною червоною розою огорненою ласкою і безмежним теплом. Хоча ти завдав мені стільки болю я хочу щоб ти був щасливим і на останок я хотіла б подарувати тобі своє життя. А ти обірвав мої крила і я все одно буду тебе любити. Можливо я одна така на світі а можливо така як і всі. Але моя любов одна ніхто більше на йому світі не здатен так любити віддавати своє життя людині яка розбила серце. Так ти його розбив але я впевнена що в глибині душі тобі теж важко ти ніколи не побачиш цих слів і не побачиш цього листа але ти знаєш і будеш знати все життя про мою любов. Я ніколи не забуду тебе бо ти навчив мене любити і я люблю і нехай ця любов ПОДАРУЄ МЕНІ БІЛЬ Я ВСЕОДНО БУДУ ТЕБЕ ЛЮБИТИ………………………………………….
P/S «Дівчинка із голубими оченятами»
06.02. 23:13. ПРИЗНАННЯ………
Ти не бажаєш більше болі набридло вічно путатись і звинувачувати в цьому лиш себе. Хоча я розумію гордість це не допомога але іншого виходу назад нема. Тепер вже марно сльози лити, бо правду свою знаєш лиш ти одна, в твоїй душі тепер зима.
І все що так любила ти давно згоріло у вогні, ніщо тепер не стримає твою гординю лиш ти одна лиш ти собі суддя, життя лиш мить яку давно ти прожила.
Хоча за що себе ти завжди судиш за те що підштовхнула ти її в політ. Але ж крил у неї не було і вона зірвалась. Тепер усе своє життя ти спокутуєш провину а перед ким? Чи перед Богом чи перед Дияволом тобі ж все одно.
А зовні ти мила і пушиста в душі лиш холод і безкінечна тишина. Ти думаєш що стане краще як що твою молитву ненароком би почула та душа яку ти вбила, від якої ти забрала найдорожче. Ти забрала шанс на любов на щастя на життя тобі лиш гірше тощо ти ніколи не відчуєш того ж відчуття. .Душа твоя ніколи не забуде як ти штовхаєш її в світ з якого виходу нема. І яка ж ти після цього є людина.
Нехай же будеш мучитись усе своє життя допомагаючи тим хто зовсім сам як і ти. Але їм простять, а тобі ні тому що ніколи не простиш цього сама собі………………
Ти йдеш бо так буде краще тобі чи іншим про що думаєш коли готова повернути час назад. Про те її врятуєш хоча сама помреш врятуєш хоч її. Хоча і так життя тобі вже не потрібне ти спокою у ньому не знайдеш. В твоїй душі таїться лиш холодний спогад і розбите в прах життя.
Розбите в прах і лише інколи із холодних як лід очей потече гаряча сльоза. ,І чи довго ти так протримаєшся рік чи більше скільки тобі потрібно щоб зажила та рана яка таїться у тобі стільки часу? А ні скільки вона буде в тобі завжди і ти будеш ПРОКЛИНАТИ СЕБЕ за це…………
Та жорстокість не врятує твоє м’яке серце, тому що вглибині душі твоя доброта рятує не одну розгублену душу……………………………………
Але ж ти не зможеш довго так прожити усе життя лиш мить. Але для та одна мить це вічність прожита у муках. Та краще смерть. Для тебе пекло не страшне. Ти живеш лише словами до неї « ти пробач мене» а вона пробачила тобі давно але ти не пробачиш сама собі…………
І ніколи більше тебе не зігріє сонце і ранок не засвітить тобі у вікно і не зігріє засніжену душу яка проклинає себе щохвилини за гріх який був скоєний давно. І лиш темна ніч буде твоя суддя тому що вже тепер не одна смерть на твоєму рахунку ти марнотратна вбивця твій дар заставляє плакати людей ти б’єш їх по найболючіших мастях лови за невинне серце нагадуючи їм про давно забуті гріхи. А свої ж гріхи ти добре пам’ятаєш яка ж істота є на цій землі що схожа на тебе.
Ти ж бо ще ніколи не відчула відчуттів лише провину смуток й біль ти спец ну прям богиня болю ну що болить чи це для тебе вже привичне відчуття. Ти ще не втратила людські манери не здичавіла у своїй кімнаті серед голих стін. Я чи пам’ятаєш ти тих чиї життя для тебе були найдорожчі якими дорожила ти тепер же їх немає ти зруйнувала світ який для тебе був міраж. А ти чекаєш й віриш що простять їх вже немає лиш одна є ти. Та ти не бійся твій час вже близько не все у цьому світі вічне пам’ятай і вічне лиш те що найдорожче нам і що ми бережемо дужче ніж свої життя це пам'ять, пам'ять про тих хто викарбував на ваших серцях свої імена. І я б хотіла викарбувати своє імя на його серці але нажаль мені не достукатись до нього не дано не то ж бо бути там чимось хорошим і головним.
Але моя пам'ять вічна для тих хто не зміг бути коло мене хто пішов залишивши мене ця пам'ять вічна і навіть коли я помру ця пам'ять буде жити в ваших серцях про мене адже закарбую я своє імя на вашому серці можливо і вдасться на його. А він не буде пам’ятати мене як її лише як хорошого друга але цього мало людині яка любить і може цим похвалитись.
За стільки років спокутування своєї провини вона любить і хоч ця любов подарувала і подарує не мало болю вона рада що любить. Вона може любити їй дано жити але хоча скоро треба йти тому що це життя не для мене. І можливо ви зненавидите мене за те що я пішла але збережете мене в своїй пам’яті як щось хороше яке приносило радість і головне вміло любити…….
Ось тоді моя вина буде прощенна я буду з тими хто так давно кличе мене до себе а вам на пам'ять я залишу найдорожчу річ це свою душу яка ніколи не дасть вам впасти а завжди зігріє своїм теплом.
Бувало люди роблять помилки але ж на помилках і вчаться……………….
P/S “Дівчинка із голубими оченятами»
Моє життя окутане туманом воно як мить моїх страждань. Як темна ніч і повний місять на нього виє чорний вовк. А лише стою на міні і боюсь зробити перший крок, до
істини, до правди і простягнувши руку протече сльоза невже не має крові лиш плоть і потріскана душа.
Мені хотілося кохати але не так як ви я хотіла чого більшого моя понівечена душа могла б іще пережити одну зраду але серце ні непевне. Лише одним змогла би я пишатись тим що любила і люблю тебе. Моє життя як ходяча клітка в якій є вікна але нажаль нема дверей а ти у клітці цій лиш ключик - надія вже ж напевне мертва.
Хороша мила дівчинка весна така душа як рай. Я така хороша мила ніби чеснота замість крові. А серце таке велике не мов би в нього поміститься весь світ.
Навіщо ж смерті хочеш ти в злетівши з висоти надієшся летіти розправиш крила й полетиш та ні впадеш і розіб’єшся а над тобою буде його ніжний крик. Останній подих свій йому ти подаруєш торкнешся ти обличчя ти його і ніжно прошепочеш я люблю а він заплаче адже зрозуміє що любить але пізно ти йдеш він не хоче відпускати але ти все одно підеш залишивши йому на згадку темну ніч повний місяць і чорного вовка який буде вити і падатиме дощ не мов оплакує чиюсь утрату твою утрату він оплакує.
А ти твоя душа не вільна ти в світі нашому затрималась бо не залишиш ти його ніколи саму тушки проберешся між час і простір в його обійми – це міраж. Ти мертва і його не повернути йому погано а ти не можеш допомогти не можеш але тобі потрібне його ніжне слово ВІДПУСТИ. А він не відпустить і ти залишишся страждати одна на цьому світі як мить блаженства янголом будеш ти чорнокрилий ангел це я хороша милість але душа уже не та. Чомусь тепер вже чорна і жорстока ненавистю наповнена доволі за те що не позволила доля бути їм разом за те що забрала найдороще забрала життя.
Хоча воно було окутане туманом зате воно було лиш мить зате щаслива а не вічність в муках самоти.
P/S «Дівчинка із голубими оченятами»
Присвячено. « Дівчинці із голубими оченятами»
ЦЕ ВСЕ ТОБІ ПРИСВЯЧЕНО ДАВНИМ ДАВНО ХОЧА ВЖЕ ПІЗНО ТОБІ ЦЕ ГОВОРИТИ МОЖЛИВО ЯКЩО ТИ ВСЕЖТАКИ ПРОЧИТАЄШ ЦЕ ТИ ЗРОЗУМІЄШ ЩО ТІ ЛЮДИ ЯКІ ЛЮБЛЯТЬ ВОНИ НАДІЯ ХОЧА ТОБІ МЕНЕ НЕ ЗРОЗУМІТИ Я ВЖЕ ДАВНИМ ДАВНО ДЛЯ ТЕБЕ НЕЗНАЙОМИЙ ПЕРЕХОЖИЙ ХОЧА В МОЇЙ ДУШІ ЗАВЖДИ ЖИВЕ І ЖИТЕМЕ НАДІЯ… Прощальний лист. 21.09
Кров. Кров стікає з моєї руки. І знаєш що давно. А дивно те що не болить тепер вже все одно а я ж і так скоро помру. Але не такою смертю якою б я хотіла, і швидкою смертю, повільною і душороздераючою.
Я звертаюся до тебе не зі зла, а як ти говорив любя.
Все тобі від мене догана
Ти впустив у серце мрак
Невже була для тебе я така погана
Що ти зі мною так
До моєї смерті ще хвилина
Прощавай і не забувай блиск в моїх очах
Можливо я була іще дитина
Але своє дитяче серце я залишила у твоїх руках
Пробач мене що кров пролила
Пробач що боляче зробила.
Ну скажи мені який вихід у тих
У кого голос душі затих
От бачиш цей прощальний лист від мене але не вини себе вини лише той біль який скоро розірве моє серце у твоїх рука.
ЦЕ БУЛО НАПИСАНО 16.03.11
00.01
ЯКЩО ВИ ПРОЧИТАЄ ТЕ ЦЕ МОЄ ЛЮБОВНЕ ПРИЗНАННЯ МОЖЛИВО ЗАРЖЕТЕ МОЖЛИВОРОСТО УСМІХНЕТИСЬ ЯЛЕ ЗНАЙТЕ КОЖЕН ІЗ ВАС ЩЕ ТАК ПОЛЮБИТЬ АЛЕ НЕ КОЖЕН ЗМОЖЕ ВБЕРЕГТИ ТОМУ БЕРЕЖІТЬ СВОЇ СЕРЦЯ АДЖЕ ВОНИ ТАКІ РАНИМІ ЩЕ ЗОВСІМ ЮНІ НЕ ТЕ ЩО У ДОРОСЛИХ.
МИ НОВЕ ПОКОЛІННЯ САМІ РОЗПИСУЄМ СВОЄ ЖИТТЯ ТАК ЧОМУ У НЬОМУ СТРАЖДАТИ ПРОСТО ПАМЯТАЙТЕ ЩО ЖИТИ НЕ ТАК І ПРОСТО.
НАДІЮСЬ ВА СПОДОБАЛОСЬ МОЄ ПРИЗНАННЯ ЧЕКАЮ ВІД ВАС КОМЕНТУ.
« І ВІД ТЕБЕ ТАКОЖ» ДЯКУЮ ЗА УВАГУ ……………………………
P/S « ДІВЧИНКА ІЗ ГОЛУБИМИ ОЧЕНЯТАМИ »
СЛІКУЙТЕ ЗА МОЇМИ НОВИМИ НОТАТКАМИ….
Я ІЗ ВЕЛИКОЮ НАДІЄЮ В СЕРЦІ НАДІЮСЬ ЩО ТА ЛЮДИНА ДЯ ЯКОЇ Я ЦЕ НАПИСА ПОЧУЛА КРИК МОЄЇ ДУШІ І ЗРОЗУМІЛА ЯК Я ЇЇ ЛЮБЛЮ….
І ВСЕОДНО КОЖНОГО РАНКУ ПРОКИДАЮЧИСЬ Я РОЗУМІЮ ЩО ПИНА ДЯ ЯКОЇ Я ЦЕ НАПИСА ПОЧУЛА КРИК МОЄЇ ДУШІ І ЗРОЗУМІЛА ЯК Я ЇЇ ЛЮБЛЮ….
І ВСЕОДНО КОЖНОГО РАНКУ ПРОКИДАЮЧИСЬ Я РОЗУМІЮ ЩО ПОТРІБНО ВСТАТИ І ЙТИ ПО ТІЙ ЖЕ ТИРНИСТІЙ ДОРОЗІ ЩО ТИ МЕНІ ВИБРАВ…
Я мушу йти… Пробач па – па ……..
Я мушу йти але так хочу залишитись. Скажи чому твоя душа така пуста? Мені потрібно йти то ж відпусти лиш ти один тримаєш тут мене. Я мушу йти. Я мушу йти. Не залишилось такого місця на землі в якому я не крикну що болить. Лиш небо зможе усмирити те що так бушує в глибині душі. Моя провина то ж точно не . Моя вина що полюбила я тебе не знала ще тоді що ця любов змогла б принести стільки болю.
Але тепер лиш пустота змогла б мене жаліти бо інші в світі цьому не змогли зрозуміти мене. Лиш самотність буде мучити і виривати спогади про тебе бо ти це те для чого я живу і те що заставляє мене померти.
Я мушу йти пробач па – па оці слова я скажу тобі сьогодні ти знай що не твоя вина якщо віддалась я безодні.
……………………………………..