А ти щасливий? Якщо ні тоді скажи інакше це її доб’є.

Вона тепер є сильна і могутня ніколи не заплаче на пустой а ти любити зможеш знаю вмієш просто ти ховаєш в глибині душі себе……..

А може просто ти попробуй можливо вона послана тобі щоб допомогти. Подумай ти про ці слова………..

У всіх надія ще жива………………

P/S “ Дівчинка із голубими оченятами» 20.02

Тепер не така як всі.

Я вічність. Тепер холодна і непередбачувана леді, в руках моїх осколки болю і образ. Тепер ніщо нездатне вбити мою душу бо вона льодяна. Вона тепер у мене сильна вона тепер моя. Тобі не належить тепер моя любов, і ти не повинен любити таку як я бо мене тепер немає.

«Я лиш маска я лиш крик що вдалині лунає, і його ніхто не покохає. І доля в мене вже не та. Я інша я лиш пустота... Я сильна й вірна лиш собі, сама друкую всі свої закони і я не маю міри й заборони.»

У мене вже не має відчуття провини і образи. Я вільна бо тепер немає того болю що так травив і ранив мою душу. Немає. Все .Тепер є сенс життя яке давно я загубила і не змогла знайти той ключ від замкнутих дверей. За якими я сховала свою долю, за якими я залишила свою печаль. Мені не треба тепер волати про допомогу бо життя прекрасна мить яку я проживу із усмішкою на обличчі. А ти знай що в глибині душі я буду значно іншою повір бо значно більше я люблю себе. А ти лиш темний коридор в моєму житті яким я проходитиму тисячі раз але ні разу не захочу залишитись у ньому. Проходячи я не задумаюсь що потрібна тобі бо ти ні разу не сказав мені цієї фрази. І я не скажу що так колись любила і люблю. Тепер немає сенсу згадувати про минуле, бо воно непередбачувана мить. Я знаю що життя лиш мить але вона не дуже швидкоплинна повільна мав ота ріка що замерзає а потім розмерзається і швидко біжить у небуття. Я готова все віддати лиш за мить що із тобою. Я б могла б і убивати щоб тільки на губах був присмак крові. Що колись я так любила й берегла. НЕ ТРЕБА ТІЄЇ ПРОКЛЯТОЇ ЛЮБОВІ.Я не хочу чути слів зізнання бо кохати моє серце не зуміє тому що холодне і не здатне прощати. Я біль свій вже давно розвіяла по морю що утворилося із моїх сліз пробач я належу лиш собі . Я знаю лиш одне що я є вільна холод в моєму серці не вічний але ще не один день йому мене любити. А я лише б хотіла чути слова які полинуть з твоїх уст але мовчать твої уста бо вже не має сенсу говорити. Я завжди мріяла про цю мить бо я змогла тобі усе сказати усе що довго таїлося в душі. А знаєш я чомусь пускаю сльози а ти пробач мені за цей маразм. У серці інколи живе печаль яку не виженеш мітлою яку не змиє навіть дощ. І зараз я прошу пробач рідненький немає почуття жалю але щось в глибині душі так шаленіє так як там горить вогонь. І що за дивне відчуття невже ще досі я тебе люблю, хоча пробач мені бо щось ще є але ніколи із цього замку не піде. Нехай же помре прошу так краще буде мені ж бо холод миліше припадає до душі. Я знаю що потрібно лиш одне лиш холодне відчуття і гаряча кров на твоїх устах. Бо кров твоя мені є до вподоби я хочу помсти хочу твоїх сліз. Нехай же море твоїх сліз проллється по світу. Нехай же я тоді у ньому утону.