І все що так любила ти давно згоріло у вогні, ніщо тепер не стримає твою гординю лиш ти одна лиш ти собі суддя, життя лиш мить яку давно ти прожила.

Хоча за що себе ти завжди судиш за те що підштовхнула ти її в політ. Але ж крил у неї не було і вона зірвалась. Тепер усе своє життя ти спокутуєш провину а перед ким? Чи перед Богом чи перед Дияволом тобі ж все одно.

А зовні ти мила і пушиста в душі лиш холод і безкінечна тишина. Ти думаєш що стане краще як що твою молитву ненароком би почула та душа яку ти вбила, від якої ти забрала найдорожче. Ти забрала шанс на любов на щастя на життя тобі лиш гірше тощо ти ніколи не відчуєш того ж відчуття. .Душа твоя ніколи не забуде як ти штовхаєш її в світ з якого виходу нема. І яка ж ти після цього є людина.

Нехай же будеш мучитись усе своє життя допомагаючи тим хто зовсім сам як і ти. Але їм простять, а тобі ні тому що ніколи не простиш цього сама собі………………

Ти йдеш бо так буде краще тобі чи іншим про що думаєш коли готова повернути час назад. Про те її врятуєш хоча сама помреш врятуєш хоч її. Хоча і так життя тобі вже не потрібне ти спокою у ньому не знайдеш. В твоїй душі таїться лиш холодний спогад і розбите в прах життя.

Розбите в прах і лише інколи із холодних як лід очей потече гаряча сльоза. ,І чи довго ти так протримаєшся рік чи більше скільки тобі потрібно щоб зажила та рана яка таїться у тобі стільки часу? А ні скільки вона буде в тобі завжди і ти будеш ПРОКЛИНАТИ СЕБЕ за це…………

Та жорстокість не врятує твоє м’яке серце, тому що вглибині душі твоя доброта рятує не одну розгублену душу……………………………………

Але ж ти не зможеш довго так прожити усе життя лиш мить. Але для та одна мить це вічність прожита у муках. Та краще смерть. Для тебе пекло не страшне. Ти живеш лише словами до неї « ти пробач мене» а вона пробачила тобі давно але ти не пробачиш сама собі…………

І ніколи більше тебе не зігріє сонце і ранок не засвітить тобі у вікно і не зігріє засніжену душу яка проклинає себе щохвилини за гріх який був скоєний давно. І лиш темна ніч буде твоя суддя тому що вже тепер не одна смерть на твоєму рахунку ти марнотратна вбивця твій дар заставляє плакати людей ти б’єш їх по найболючіших мастях лови за невинне серце нагадуючи їм про давно забуті гріхи. А свої ж гріхи ти добре пам’ятаєш яка ж істота є на цій землі що схожа на тебе.

Ти ж бо ще ніколи не відчула відчуттів лише провину смуток й біль ти спец ну прям богиня болю ну що болить чи це для тебе вже привичне відчуття. Ти ще не втратила людські манери не здичавіла у своїй кімнаті серед голих стін. Я чи пам’ятаєш ти тих чиї життя для тебе були найдорожчі якими дорожила ти тепер же їх немає ти зруйнувала світ який для тебе був міраж. А ти чекаєш й віриш що простять їх вже немає лиш одна є ти. Та ти не бійся твій час вже близько не все у цьому світі вічне пам’ятай і вічне лиш те що найдорожче нам і що ми бережемо дужче ніж свої життя це пам'ять, пам'ять про тих хто викарбував на ваших серцях свої імена. І я б хотіла викарбувати своє імя на його серці але нажаль мені не достукатись до нього не дано не то ж бо бути там чимось хорошим і головним.

Але моя пам'ять вічна для тих хто не зміг бути коло мене хто пішов залишивши мене ця пам'ять вічна і навіть коли я помру ця пам'ять буде жити в ваших серцях про мене адже закарбую я своє імя на вашому серці можливо і вдасться на його. А він не буде пам’ятати мене як її лише як хорошого друга але цього мало людині яка любить і може цим похвалитись.

За стільки років спокутування своєї провини вона любить і хоч ця любов подарувала і подарує не мало болю вона рада що любить. Вона може любити їй дано жити але хоча скоро треба йти тому що це життя не для мене. І можливо ви зненавидите мене за те що я пішла але збережете мене в своїй пам’яті як щось хороше яке приносило радість і головне вміло любити…….

Ось тоді моя вина буде прощенна я буду з тими хто так давно кличе мене до себе а вам на пам'ять я залишу найдорожчу річ це свою душу яка ніколи не дасть вам впасти а завжди зігріє своїм теплом.

Бувало люди роблять помилки але ж на помилках і вчаться……………….