P/S « Дівчинка із голубими оченятами»

Ночь, а я лежу на кровати и думаю, о тебе, что же ты наделал все разрушил теперь я не такая, какой била раньше. Да. Теперь я другая, но и ты не тот хотя в глубине души я люблю тебя.

Небо над головой она лишь тока смотрит в высь и надеется что ему там хорошо. Видь он ушел, не сказав ни слова. Он проста оставив эту жизнь, зачем она ему, если в ней нет ничего кроме боли и горечи. Тока ободном он забил, что будет с ней, когда он уйдет. Как судьба розправитса с ней видь теперь за нее не кому постоять. Видь, кто кроме тебя мог ей помочь. Никто канешно же он уже о ней забил давним давно. Она не нужна тебе теперь видь жизнь для тебя рай, а для нее сплошной ат без тебя ну что же ничего я не умру хотя хотела б смерти но я не знаю что ты не заслуживаешь на то что б из за тебя страдали и умирали.

Вот знай когда нибуть меня кто-то так же как и тебя полюбят а я буду делать больна хотя мне будет жаль но я все равно буду делать больна из за тебя. Потому что ты отнял мое сердце и убил. Теперь я бессердечней человек у каторава нет сердца и он не достоин жить но он живет. Убивая все то что умеет дишать, так как не сумела дишать я.

15.03.11

P/S « Дівчинка із голубими оченятами»

Перейти в реальність бо набрид цей фальш. Не лізьте в моє життя бо воно занадто маленьке для вас воно не таке як ваше але важливе як для мене. Ви прости перехожий в моєму житті так чому ж втручаєтесь в мою історію в мою мить. Навіщо вам це ви ж не хочете зрозуміти помягшити чи просто поспівчувати ви хочете зруйнувати його.

А я хочу жити тому що це єдиний вихід берегти пам'ять. Про тих кого обділили теплом. Ті які більше не мають шансу жити в яких життя забрало єдину надію. А що ж вам напевне все одно бо ж ви ще так як я ніколи не втрачали хоча і розумієте мій біль все одно вглибині душі посміхаєтесь.

Так смійтесь в голос на весь світ і я із вами посміхнуся адже я ніколи не покажу вам свою сльозу навіщо ж показувати якщо ви не допоможете мені. Вам же все одно я знаю цей світ для мене вже не є і ніколи не буде рідним домом бо я у ньому спокою ніколи не знайшла б. хоча чому дивуюся я цим слова я вже давно загубила істину цього життя. Не знайшла притулку і так далі я не вмію жити бо не розумію я цього життя. Тепер лише у мене в серці поселилась пустота і навіть вже не знаю чому просто усміхаюсь. Мені так не хватає тих людей які не зі мною

І що ж їм все одно а мені

Напевне ні.

Хоча

Я живу ранок із болем зустріча.

І для мене не існує заборон чи меж

Ти егоїст і я тепер теж.

Навіщо ти мене такою зробив.

Не розумієш ти серце розбив.

Як хочеться саме зараз розплати.

Хоча ти ще буде і сам по собі страждати