P/S «Дівчинка із голубими оченятами»

Поміж двох холодних стін моє серце б’ється

А червона тепла кров безупинно ллється

А сльоза немов кришталь що впаде в безодню неба

Я кохатиму нажаль але сліз не треба

Серце молиться тобі мов би ти всевишній

Але в мому ти житті назавжди станеш лишнім

Біль і скука все пройде треба захотіти

Вільним птахом в небеса взяти й полетіти

І розбити у очах дзеркало надії яке мучить твою душу

І осколками любові я себе примушу.

І осколком дзеркала того я розріжу руку

Нехай ллється тая кров що нагадує про скуку

Скрию вени та нехай жити чи вмирати

Ти ж коли-то зміг всі крила обірвати

Не в політ і не в ходьбу а куди ж податись

Знаєш краще я помру, не буду прикидатись

Тобі ж жити навпаки теплота і щастя

А мені в цьому нудному житті є одні нещастя

І тому то я піду в небі краще буде

Там притулок я знайду і душа забуде

Про біль і смуток завданий вчорашнім днем

Про те що ми одного дня поймем

Знаєш зараз все зірвана вуаль

Вітер щастя принесе а не ту печаль.

 

Поранене серце крізь нього стріла і стікає кров’ю холодна рука мов би в ній ще досі встромлений ніж. Побила наскрізь пуля болю мене а я думала що вона мимо пройде але не пройшла. Я не змогла зберегти все в собі те, що повинно було таїтись в мені довгий час.

Ну чому життя таке жорстоке чому розбило серце. Так було боляче а тепер нічого нема лише пустота і лише пустий присмак крові на губах, який ніколи зникне.

Загинути може лише моє серце яке так хоче але боїться жити.

Моя надія вмерла і я тепер не та що була. Навіщо жити пускаючи сльози, коли можна просто радіти життю. Кожної миті я трималась за гілочку яка скоро зламається а тепер я сильна, і сльоза навіть не тече, хоча хотіла б я сказати пробач мене. У мене немає іншого виходу це було лише моя моментальна слабкість, ти ж лише дощ в моєму житті а дощ не може іти вічно. І він коли не будь закінчується, а за ним приходить сонце яке довгий час не зникне.

А я почну жити з нуля, адже жити значить любити але любити можна по різному. Можна любити друзів, рідних людей або ж просто перехожих, яких я щодня зустрічаю поглядом. В моїх сумних очах осколки неба, тому що воно розірвалось сьогодні у моїх очах. І нічого вже тут не поробиш потрібно жити просто жити. І я буду жити. Тому що життя дано не всім лише тим хто зможе витримати всі його круті повороти. І я одна із тих людей які виживуть.

Я більше ніколи не буду любити, лише друзі і я. Я назавжди закриюсь у собі і не зможу відкрити своє істинне я, тому що в мене його немає. МОЯ НАДІЯ ВМЕРЛА………

Хоча вона мертва але я жива.

28.01.11

Присвячено марыъ ниник.

Поранений ангел на дно безодні упав