ОСНОВИ ПРИКЛАДНОЇ АНТРОПОЛОГІЇ
Питання:
1. Характеристика класифікації типових фігур жінок для проектування одягу.
Найбільш варіаційною та складною за своїми зовнішніми формами і геометрією поверхні є жіноча фігура. Зовнішня форма жіночого тіла передусім залежить від скелету, місця розташування та розподілу жировідкладень. Розташування та кількість жиру, як відомо не зовсім задовольняє закони нормального розподілу, що в свою чергу призводить до труднощів класифікації будови жіночого тіла. Отже для проектування одягу доцільно враховувати типи жіночого тіла та поставу.
На даний час провідні антропологи світу розробили більш як 15 класифікацій типів жіночого тіла. Найбільш поширенішими які використовуються у швейній галузі вітчизняною практикою є дві протилежні за своєю структурою та характеристикою класифікації жіночих фігур Б. Шкерлі, І.Б. Галанта.
Класифікація Б. Шкерлі базується на інформації про розміщення та ступень розвитку жирового шару жіночої фігури. Схема будови тіла жінок І.Б. Галанта враховує не тільки ступень та розміщення жировідкладень, але і поєднання ряду інших морфологічних признаків, ступінь розвитку мускулатури, форму грудної клітки та живота та інші признаки. Типи будови тіл жінок за класифікацією І.Б. Галанта: астенічний, стенопластичний, пікнічний, мезопластичний, європластичний, субатлетичний, атлетичний.
Класифікація жіночих фігур по розмірам, ростам та повнотним групам
| Група населення | Розмір (по півбхвату грудей), см | Зріст | Повнота група |
| Жінки | 44, 46, 48, 50, 52,54, 56, 58,60 | І - 144(141-147);ІІ – 150( 147-153) ІІІ- 156(153-159 );ІV – 165(159-165) V – 168(165-171) | І; ІІ ІІІ ІV |
Зустрічаються люди, які мають різні індивідуальні особливості конфігурації тіла, тобто різну поставу. За будь-якої постави тіло людини перебуває у рівновазі, що досягається за допомогою пристосування різних його частин між собою. Кожна постава характеризується визначеною формою хребта і тулуба. положенням голови і нижніх кінцівок.
В антропології і медицині існують різні класифікації постави. Найперша з них схема Бромна, заснована на комплексній характеристиці особливостей взаємного розташування осей тулуба, сегментів кінцівок. вигинів хребтового стовпа, форми грудей та живота. Більшість авторів вважають, що основним фактором, який визначає поставу, є форма тулуба. насамперед хребта Виходячи з цього. типи постав визначають за формою сагітальних вигинів хребтового стовпа.
Існують різні методи визначення осанки:
- візуальний (- для перегнутої фігури-голова і шия нахилені назад, живіт виступає у верхній частині, виямка талії збільшена;
- для сутулої-голова і шия нахилені вперед, виямка талії слабо виражена, сідниці пласкі, живіт виступає в нижній частині;
- для нормальної-живіт та спина виступають та нахилені в перед)
- за допомогою розмірних ознак (Довжина талії переду (Дтп), Довжина талії спинки(Дтс), Висота пройми ззаду(Впрз), Висота пройми спереду(Вппр), Положення корпусу (Пк), Глибина талії 1,ІІ (ГтІ,ГтІІ))
- задопомогою приладів (антропометр, транспортир, лінійка).
Найбільший інтерес для швейної промисловості становить класифікація постав за Л. М. Ніколаєвим, який визначив 5 типів постав: нормальну(рівномірно розвиненні усі вигини хребтового стовпа), випрямлену(характеризується слабкими вигинами усіх відділів хребта), сутулувату(характеризується різким посиленням шийного лордозу при трохи нахиленій в перед шиї і зменшенням поперекового лордозу), лордотичну(характеризується дуже вираженим поперековим лордозом і зменшенням шийного лордозу), кіфотичну(характеризується різким збільшенням грудного кіфозу).
За н. Волянським :рівноважна, кіфотична, дордотична.
У швейній галузі прийнято застосовувати характеристику постав за Котляром, який визнає 3 типи: нормальну(ПК=6±1см, ГтІ =4,5±1,5см,ГтІІ =5±1,5см. ), нахилену(ПК>7,2см, ГтІ <3см,ГтІІ <3,5см.) та перегнуту(ПК<5см, ГтІ >6см,ГтІІ >6,5см.). Існуючі стандарти дають типові фігури з нормальною поставою.
2. Основні антропометричні точки фігури людини їх назва та місце розташування.
Антропометричні точки – це чітко локалізовані точки на тілі людини, відстань між якими дозволяє судити про загальні та парціальні розміри тіла.
Антропометричні точки бувають:
· Скелетні (ключова, колінна);
· Морфологічні (виступ живота, сіднична);
· Конструктивні або характерні (Передній, задній кут пахової западини)
Правила проведення вимірів:
1. Розмірні ознаки потрібно знімати вранці
2. Приміщення має бути світлим, температура 23
3. У вимірах приймає участь 3 особи: вимірюючий, вимірювальний та асистент
4. Вимірювальний має бути без взуття та одягу, але в білизні
5. Вимірювальний стоїть прямо без напруги, голова в очно-ушній горизонталі, носки стоп розведені на 15 см, руки вільно опущені
6. Виміри з точністю до 1мм знімати швидко і точно
7. Необхідно відмічати еластичною тасьмою рівні
8. Симетричні виміри знімати з правої сторони
На тілі людини в класичній антропометрії використовують близько 100 антропометричних точок. В прикладній антропометрії не більше 20, із них 10 використовують для визначення проекційних прокольних розмірних при знаків (висот), решта – для орієнтирів при інших вимірах тіла.
| Умовне позначення точки | Назва точки | Визначення точки |
| а | верхушечна | Вища точка тім’я при поставі голови в положення око-вушної горизонталі |
| б | шийна | Точка 7-го шийного хребця |
| в | точка основи шиї | Точка на перетині лінії обхвату шиї з вертикальною площиною, котра розсікає плечовий скат пополам |
| г | ключична | Точка в заглибленні яремної впадини грудини |
| е | середньо-грудинна | Розташована по середині лінії грудей |
| з | плечова | Точка на перетині верхнього зовнішнього краю акроміального відростка лопатки з вертикальною плоскістю, котра розсікає плечовий скат пополам |
| и | лучева | Верхня точка голови лучевої кості |
| к | соскова | Центр соска (найбільш виступаюча точка грудей) |
| м | колінна | Центр колінної чашечки |
| н | переднього кута підпахової западини | Найвища точка дуги, утворена переднім краєм підмишечної впадини при опущеній руці |
| о | заднього кута підпахової западини | Найвища точка дуги, утворена заднім краєм підмишечної впадини при опущеній руці |
| п | сіднична | Найбільш виступаюча точка сідниць |
| р | висоти лінії талії | Точка в найбільш вдавленій частині бокової поверхні тулуба по середині між нижнім ребром та гребенем повздовжньої кисті |
| с | козелкова | Розташована на верхньому краї козелка вуха |
| т | ключична точка | Сама висока точка грудинного кінця ключиці |
| л | гребінцева | Найбільш виступаюча точка гребіня підвздовжної кістки |
| х | нижньоберцова | Найнижча точка великої бердової кості |
3. Розмірні ознаки фігури людини для проектування одягу ( їх назва, умовні зазначення).
Всі розмірні ознаки, що використовують для побудови креслення деталей одягу можна поділити на 5 груп :- обхвати; - прокольні (довжини);- діаметри;- поперечні (ширини);- проекційні
return false">ссылка скрытаРозмірні ознаки обхвати визначають за допомогою сантиметрової стрічки. Обхвати вимірів визначають параметри тіла людини, а при конструюванні одягу – ширину виробу на різних ділянках. До них відносять: Обхват шиї – Ош, Обхват грудей – Ог, Обхват талії – От, Обхват стегон – Ос, Обхват зап’ястя – Озап, Обхват щиколотки – Ощ, Обхват коліна – Ок, Обхват ікри – Оі, Обхват плеча – Оп, Обхват голови – Огол.
Продольні виміри (довжини) – визначають довжину тіла або окремих його ділянок. До них належать: Зріст – Р, Довжина до лінії талії попереду – Дтп, Довжина до лінії талії ззаду – Дтс, Висота грудей – Вг, Довжина руки до зап’ястя – Дрзап, Довжина від лінії талії до коліна – Дтк, Довжина від лінії талії до підлоги – Дсп, Довжина кисті – Дкис, Висота шийної точки – Вшп, Висота плеча коса спинки – Впкс, Висота плеча коса переда – Впкп.
Діаметри – використовують для визначення відношення розмірів окремих ділянок тіла частіше при побудові манекенів типових фігур. Діаметри вимірюють в тих же площинах, що і обхвати, в двох взаємноперпендикуляних напрямках – поперечний та передньо-задній на рівні Ош, Ог, От, Ос.
Поперечні виміри (ширини) – визначають ширини окремих ділянок тулуба, а при конструюванні одягу – відповідних деталей виробу. До них відносять: Ширина грудей – Шг, Ширина спинки – Шс, відстань між виступаючими точками грудей – Цг, відстань між виступаючими точками лопаток – Цл, Ширина плеча – Шп, Ширина плечового поясу – Шпп.
Проекційні розміри – так як і діаметри потрібні для характеристики тіло будови людини. В деяких системах конструювання для побудови використовують такі проекційні виміри: Положення корпусу – Пк, Висота плеча – Вп, Глибина талії 1 –Гт1, Глибина талії 2 – Гт2
4. Характеристика класифікації типових фігур чоловіків для проектування одягу.
При масовому виробництві виготовляти одяг для кожного споживача неможливо. Тому швейна промисловість випускає одяг обмеженої кількості номерів тільки на стандартні(типові) фігури Наукову базу для побудови розмірних стандартів можуть дати тільки масові і систематизовані антропометричні дані про розміри людського тіла.
Тіло людини має складну не монолітну структуру, яка складається з голови, шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок. Кожна із частин має свої розміри та форму, тому характеристика виконується по його основним структурним ділянкам. Найбільш відомими є класифікації розроблені Бунаком, Штафко, Крегмером. Галантом та ін..
Для характеристики будови тіла чоловіків частіше всього використовують типологію розроблену Бунаком. Він виділяє 3 основних типа: грудний(характерне слабке жировідкладення, слабка мускулатура, плоска грудна клітка, впалий живіт, сутула спина), мускульний(помірне(середнє) жировідкладення, середня чи сильна мускулатура, циліндрична грудна клітка, прямий живіт, пряма спина), брючний(характерно сильні жировідкладення, слабка чи середня мускулатура, конічна грудна клітка, округло-випуклий живіт, сутула спина). Класифікація чоловічих фігур по розмірам, ростам та повнотним групам
| Група населення | Розмір (по півбхвату грудей), см | Зріст | Повнота група |
| Чоловіки | 44, 46, 48, 50, 52,54, 56, 58, 60 | І-155(152-158);ІІ–161( 158-1164) ІІІ-167(164-170);ІV–173(170-176) V – 179(176-182) | І; ІІ; ІІІ ІV |
Головними розмірними признаками є ті які беруться за основу при виділенні розмірних типів фігурі визначають поділ виробів на номера. Фігуру, яку можна охарактеризувати вибраними ведучими признаками називають типовою фігурою. Всі інші розмірні ознаки тіла, що визначають детальну розмірну характеристику кожної типової фігури наз. допоміжними.
З точки зору конструювання одягу ведучі ознаки повинні відповідати базовим вимірам по яких будують креслення конструкції.
Обхват грудей – одна з найбільш великих ознак, що визначає периметр верхньої частини тіла, де потребується особливо добра посадка виробу на фігурі. Зріст х-є загальну довжину тіла і визначає довжину виробу. Обхват талії у чоловіків має більш важливе значення ніж обхват стегон, для гарної посадки одягу на фігурі.
5. Характеристика класифікації типових фігур дітей для проектування одягу.
При розробці розмірної типології дітей в якості ведучих при знаків прийняті: зріст, обхват грудей, та обхват талії з інтервалами по зростам – 6 см, по обхвату грудей – 4 см, по обхвату талії – 3 см.
Для дівчат встановлено 9 повнотних рядів, для хлопчиків – 8.
В результаті ГОСТ для хлопчиків встановлює 459 типових фігур: зроста 86-206 см; обхват грудей 48-120, обхват талії 42-108см.ГОСТ для дівчат встановлює 446 типових фігур: зроста 86-188см; обхват грудей 48-112; обхват талії 42-102см.
В класифікації дитячих фігур для масового виробництва одягу включені дві повнотні групи для дітей молодшого, старшо шкільного віку та підлітків з різницею по обхватах талії між повнотами 6 см. Для дітей дошкільного віку встановлена одна повнотна група, так як одяг для цих дітей має великі прибавки на вільне облягання.
Таблиця 1- Типові фігури дітей для кожної вікової групи.
| Групи | Для дівчат | Для хлопчиків |
| Ясельна | 86-52 | |
| Дошкільна | 110-56 | |
| Молодша шкільна | 134-64 | 134-56 |
| Старша шкільна | 158-80 | 158-76 |
| Підлітки | ||
| 1 гр. | 164-88 | 176-92 |
| 11 гр. | 164-96 | 176-100 |
6. Як забезпечується захистно-гігієнічна функція при проектуванні одягу різного призначення (плаття, пальта, спецодяг)?
Матеріали текстильні, шкіряні, хутрові та вироби з них не повинні:
- Містити небезпечні хімічні сполуки, що можуть викликати шкірно-подразнюючу та алергічну дію та канцерогенні ефекти;
- Виділяти в оточуюче середовище хімічні речовини;
- Викликати неприємні відчуття у дорослих та дітей в процесі експлуатації.
У виробах: пальто, на півпальто, куртки, костюми тощо допускається застосування в якості підкладки вовняні, напіввовняні аба бавовняні і змішані тканини або трикотажні полотна, які забезпечують функціональні властивості. В чоловічих, жіночих костюмах, пальто не рекомендується застосовувати підкладку з ацетатних ниток.
Вироби зі штучної шкіри і замші виготовляються на підкладці.
Вироби зі штучних матеріалів з плівковим покриттям із прогумованих матеріалів, вироби без підкладки із штучної шкіри і замші повинні мати деталі, перфоровані сітки, отвори та інші аналогічні елементи.
Одяг повинен бути виготовлений із матеріалів, що є безпечним для здоров’я користувача; у виробах костюмного асортименту дітей дошкільного віку використовують підкладку, тканину із натуральних або віскозних ниток.
У використанні виробів пальтової групи матеріалів верху з повітропроникністю менше 10 дм3/м2*с у виробах повинні бути передбачені конструктивні елементи для забезпечення повітрообміну.
Вміст вільного формальдегіду в матеріалах верху не більше 1000 мкг/г, в матеріалах підкладки не більше 300 мкг/г.
Побутовий одяг сукняно-блузкового асортименту включає в себе наступні види: сукні, блузки, спідниці, сорочки, комбінезони, жакети, напівкомбінезони, брюки, жилети, халати, фартухи.
Допускається застосування в якості підкладки платтяні тканини, шовкові та напівшовкові.
Одяг повинен бути виготовлений із матеріалів безпечних для здоров’я користувача. Вміст синтетичних, хімічних(ацетатних, триацетатних) волокон в текстильних матеріалах повинен відповідати вимогам вимогам діючих в Україні державних санітарних норм.
Гігієнічні показники характеризують взаємодію матеріалів або виробів з пароподібною чи рідкою вологою, здатність матеріалів до регенерації чи накоплення статичної електрики, проникність матеріалів або виробів для повітря, пару, тепла тощо.
До них відносяться: вологість, гігроскопічність, вологовіддача, водовбнральність, капілярність, питомий електричний опір, питома електрична провідність, лінійна (поверхнева) густина заряду, коефіцієнт повітропроникності, коефіцієнт паро проникності, коефіцієнт пило проникності, коефіцієнт водопроникності, водотривкість, коефіцієнт теплопровідності, тепловий опір, питома тепломісткість.
Гігроскопічність, % (здатність сорбувати пари води з повітря) визначається за ГОСТ 3816.
Коефіцієнт повітропроникності , 
(здатність пропускати повітря) визначається за ГОСТ 12088.
Водотривкість, Па, мм.вод.ст. (стійкість до проникнення води) визначається за ГОСТ 3816.
Водовбирання, % (здатність тканини сорбувати воду) визначається за
ГОСТ 3816, ГОСТ 9009.
Влоговіддача, % (здатність тканини віддавати пари вологи у повітря) визначається за ГОСТ 3816.
Капілярність (здатність тканини вбирати рідину) визначається за ГОСТ 3816. Питомий поверхневий електричний опір, Ом (електризованість) визначається за ГОСТ 19616.
Час займистості (вогнезахисні властивості) визначається за ГОСТ 19297.
7. Основні принципи розрахунків теплозахисних властивостей одягу за методикою проф.Г.М.Кондратьєва.
8. Основні принципи розрахунків теплозахисних властивостей одягу по методиці ЦНДІШП.