Розділ «Методи обробки швейних виробів»

Питання:

1 Загальна характеристика процесу виготовлення швейних виробів. Способи подання інформації про методи обробки швейних виробів.

2 Методи обробки верхнього жіночого та чоловічого одягу (піджаків, жакетів, пальт, курток, плащів тощо)

2.1 Загальна схема збирання

Послідовність виконання етапів залежить від конструкції деталей виробу, обладнання та технології обробки, що застосовується. Якщо рукава вшиваються у відкриту пройму, бічні зрізи зшиваються одночасно з нижніми зрізами рукавів. Низ коротких рукавів, або рукавів без пришивних манжет, обробляється до зшивання рукавно-бічних зрізів. Горловина без коміра може оброблятися до зшивання плечових зрізів.

Початкова обробка верхнього одягу включає обробку зрізів, швів, виточок, рельєфів, складок, оздоблювальних елементів - шлярок, воланів, рюш, смужок, бейок, тасьм, вставок, драпіровок.

Схема виготовлення:

ІЗаготовчі операції( обробка вузлів)

- Обробка дрібних деталей (хлястики, хомутики,пояси)

- Прокладання кромок або стрічок

- Обробка пілочок та спинки ( обробка рельєфів, виточок, складок, защипів)

- Обробка коміра ( Дублювання, з’єднання горішнього коміра з нижнім, уточнення зрізу стояка коміра)

- Обробка рукава( з’єднання деталей рукава, обробка низу рукава, манжет)

ІІМонтажні операції

- З’єднання плечових зрізів, бічних

- Обробка застібки, вшивання коміра в горловину

- Пришивання манжет до рукавів

- Обробка низу

ІІІОздоблювальні операції

- Чистка виробу

- Вимотування петель, пришивання ґудзиків

- Заключне ВТО

- Прикріплення ярлика

- Пакування

До обробки деталей верху одягу можна віднести обробку клапанів, хлястиків, комірів та поясів.

На н/а можна обробити комір та клапани (в залежності від розміру шаблону)- DURKOPP 739-23 (для обшивання дрібних деталей).

Хлястики та пояса можна обробити на двоголовій машині, або за допомогою пристроїв малої

механізації, які будуть підгинати з двох сторін припуски.

2.2 Початкова обробки деталей та вузлів верхнього одягу.

2.3 Обробка шлиць.

2.4 Методи обробки кишень (прорізних, накладних, кишень, що розташовані у швах, внутрішніх)

2.5 Методи обробки бортової прокладки та бортів у верхньому одязі.

Основні етапи обробки бортів:

  1. Обробка бортової прокладки (збирання бортового пакету) та зєднання пілочок з бортовим пакетом
  2. Формування пілочок
  3. Обробка підбортів (дублювання, виконання потайних застібок)
  4. Зєднаня підбортів з бортами (обшивання) виконання наскрізних застібок.

Способи обробки бортової прокладки:

  1. Нитковий
  2. Клейовий
  3. Комбінований

 

1.

 

2.

Послідовність виконання:

1. Фронтальне дублювання пілочки (зшивання виточок)

2. Тимчасове закріплення клейового пакету

3. Приклеювання клейового пакету клейовою кромкою по лінії перегину лацкана

4. Формування з одночасним приклеюванням клейового пакету (бортової прокладки)

Недоліки обробки:

1. Жорсткість пакету у зоні грудей

2. Розшарування пакету

3. Утворення заломів у зоні плеча

Переваги:

Зниження трудомісткості обробки

 

 

3.

Послідовність виконання:

  1. Фронтальне дублювання пілочки
  2. застрочування клейової кромки на пакет з підсилювача та бортової прокладки (зигзаг, потайними)
  3. Приклеювання бортової прокладки по лінії перегину лацкана
  4. Застрочування бортової прокладки на припуски по лінії горловини та пройми
  5. Формування з одночасним приклеюванням плечового підсилювача до бортової прокладки.

Методи закріплення борту клейовим та не клейовим способом:

  1. Нитковий спосіб

А) «у чистий край»

Б) підшивання припусків обшивання до підборту

В) прострочування оздоблюючої строчки

2. Клейовий спосіб

Обшивання борту підбортом з одночасним застрочуванням клейової павутинки (сітки)

  1. Підшивання припусків на машині потайного стібка

  1. Настрочування внутрішнього зрізу підборту вздовж клейової кромки припрасування з одночасним закріпленням внутрішнього зрізу підборту

  1. Пришивання підкладки до внутрішнього зрізу підборту з одночасним застрочуванням клейової павутинки припрасування краю борту з одночасним скріпленням (склеюванням)

2.6 Методи обробки комірів та з’єднання їх з виробом.

2.7 Методи обробки рукавів та з’єднання їх з виробом.

2.8 Методи обробки підкладки, утеплюючої прокладки, плечових накладок та з’єднання їх з виробом.

3 Методи обробки штанів

3.1 Загальна схема послідовності збирання деталей штанів.

Формування передніх та задніх половинок   Початкова обробка передніх половинок Обробка виточок, складок, кокеток, з’днування з підкладкою, обробка зрізів Початкова обробка задніх половинок Обробка виточок, кокеток, обробка зрізів
Обробка кишень
Обробка бічних та крокових зрізів
Обробка застібки
Обробка верхнього зрізу
Обробка зрізів низу виробу
Заключна ВТО

 

1)Початкова обробка передніх та задніх половинок штанів:

А) формування половинок штанів б) готовий вигляд після формування

2)На початковій стадії виконують обробку з’єднувальних швів (при наявності кокеток), виточок, складок, зрізів, обметування зрізів.

Ширина підкладки менше від ширини деталі на 0,5-1,0 см в зоні коліна. Нижній зріз підкладки обметаний, або в залежності від підкладки обметаний, або в залежності від підкладки, висікають кутиками (зубчиками).

3.2 Початкова обробка основних деталей штанів.

3.3 Методи обробки кишень штанів.

В штанах для повсякденного носіння передбачають одну задню кишеню на правій половинці, дві бічні, а іноді й годинникову. Моделі спортивного характеру та для молоді можуть мати дві задні кишені на правій та лівій половинках [3,4,5].

Обробка кишень штанів має ряд особливостей. Підзори та обшивки накладають на підкладку кишені та настрочують по внутрішніх зрізах. Задня прорізна кишеня може бути виготовлена з застібкою на ґудзик та петлю, виготовлену з тасьми чи смужки підкладкової тканини для кишень з клапаном, та з основної тканини для кишень «у рамку» чи з листочкою. Підкладка кишені при обробці задньої кишені виконує роль поздовжника, тому його підкладають з виворітного боку задньої половинки перед пришиванням деталей, які оформляють вхід у кишеню.

В моделях штанів з кишенями, розташованими в бічних швах чи на передніх половинках, бічні зрізи зшивають при обробці кишень. В моделях з прорізними кишенями бічні зрізи зшивають після обробки кишень на передніх та задніх половинках штанів. Ширина бічного шва 10 мм, зшивання виконують по передніх половинках. Шви розпрасовують на пресі (рисунок 169 б, в).

Оскільки штани відносять до виробів, які виготовляють без підкладки, всі відкриті зрізи деталей кишень закривають строчками, обметують чи обкантовують. Кінці кишень закріплюють з лицьового боку на спеціальному обладнанні.

По конструкції задні кишені можуть бути прорізні (з клапаном, «у рамку», з листочкою) та накладні; бічні-прорізні (з листочкою, «у рамку») та в швах; годинникові в швах.

При виготовленні кишень з метою підвищення продуктивності праці та поліпшення якості доцільно використовувати спеціальні машини та напівавтомати; для з'єднання обшивок та підзорів з підкладкою кишені - плоскошовні машини, які дозволяють суміщати операції обметування зрізів деталей та їх настрочування; двоголковий напівавтомат для обробки прорізних кишень; напівавтомат для обшивання клапанів задньої кишені; напівавтомат прохідного типу для прокладання оздоблювальних строчок по краю кишені, які обробляються в швах з'єднання деталей на передніх половинках штанів; двоголкову машину для зшивання та обкантовування підкладки.

return false">ссылка скрыта

Варіанти найбільше розповсюджених видів кишень: прорізних, в бічному шві та накладних приведені па рисунку 170.

Рисунок 170 - Обробка кишень в штанах: а - прорізна кишеня з листочкою; б - кишеня в бічному шві; в - накладна кишеня

 
 

Обробка найбільш розповсюджених видів непрорізних кишень представлена па рисунку 171. Послідовність виконання операцій показана цифрами. Обробка кишені {рисунок 171а) починається з настрочування строчкою 1 на плоскошовній машині зрізу підкроєного бочка на підкладку кишені. По лініях згинів передніх половинок по надсічках приклеюють прокладку чи кромку з невеликим натягом, а потім запрасовують згин передніх половинок. Уклавши в згин передніх половинок зріз підкладки кишені, прокладають оздоблювальну строчку 2 на відстані передбаченій ТУ. Строчкою 3 настрочують суцільнокроєні обшивки на підкладку кишені. Для фіксації верхніх зрізів бічної кишені прокладають строчку 4. Зшивають бічні зрізи по передніх половинках штанів (строчка 5). Строчкою 6 зшивають підкладку з одночасним обметуванням зрізів кишені; виконуються закріпку 7 для закріплення кишені. Закріпку слід виконувати в нижній частині кишені під кутом 90°, переходячи за бічний шов на 2-3 мм, та на 10-15 мм нижче поясу штанів по оздоблювальній строчці або паралельно поясу [3].

Рисунок171 – непрорізні кишені в штанах

Обробка годинникової кишені {рисунок 172) складається з:

• пришивання підзора до підкладки кишені строчкою 1;

• зшивання бічних зрізів під­кладки кишень не доводячи строчку до верху на 10 мм;

• обшивання верхнього зрізу передньої половинки штанів між надсічками підкладкою (строчка 2);

• виправлення кишені та закріплення оздоблювальною строчкою 3;

• закріплення зрізу підзора при з'єднанні пояса з верхніми зрізами штанів (строчка 4);

• виконання закріпок в кінцях кишені (строчка 5). Рисунок 172 – Обробка

годинникової кишені

 

3.4 Методи обробки застібок штанів.

 

 

 

 

3.5 Методи обробки верхніх зрізів брюк.

 

3.6. Методи обробки нижніх зрізів брюк.

 

нки штанів операція виконується до зшивання бічних зрізів в

 

 

4 Методи обробки спідниць.

4.1. Загальна схема збирання деталей спідниць

Спідниця – найбільш поширений вид жіночого поясного одягу. Вона може бути частиною костюма чи сукні або самостійним видом одягу.

За силуетом спідниці поділяють на прямі та розширені донизу (пряма з двох деталей, пряма з трьох деталей, пряма розширена донизу з трьох деталей, пряма завужена донизу з трьох деталей, розширена зі складками, клинові з додатковим розширенням, годе, напівсонце, сонце, з запахом, спідниця – брюки). А за покроєм спідниці можуть бути: прямі, завужені донизу, з клинів і конічні.

 

До початкової обробки спідниць відносять: Обробка зрізів, виточок, складок, розрізів, кокеток, кишень та інші. Обробка зрізів основних деталей залежить від товщини та сипучості зрізів, швів, деталей виробу. Найбільш розповсюджений засіб обробки зрізів деталей – обметування. Ширина обметування для різних тканин 3-7 мм, для оздоблювальних робіт шовкових тканин – 1-2 мм. Для запобігання зрізів від розтягування прокладається клейова кромка.

У спідницях застосовують виточки, які беруть свій початок від верхніх зрізів деталей. Вони можуть бути нерозрізні, розрізні та виточки-складки, можуть мати конфігурацію прямої чи фігурної лінії, а також переходити в однобічні або зустрічні мякі складки.

Для якісного виконання виточок необхідно: 1.вірно підібрати частоту строчки, щоб не було оскалу з лицевого боку. 2.за 10-15 мм до кінця виточки зменшити величину стібка вдвічі і плавно зійти на нівець. 3.не виконувати наприкінці виточки закріпку. 4. починати зшивання від зрізів деталей.

Нерозрізні виточки в спідницях на підкладці із костюмних і портових тканин намічають по лекалу двома лініями і зшивають по наміченій лінії зі смужкою матеріалу по всій довжині. Смужку випускають на 10-20 мм за нижній кінець виточки. Виточки зшиті зі смужками тканини розпрасовують, запрасовуючи припуски виточки в один бік, а смужку в другій, в кінці виточки смужку надсікають і розпрасовують в один шар. Розрізні виточки зшивають підкладаючи в кінцях смужки вовняних, бавовняних та нетканих мат. Виточки зшивають, закінчуючи строчку нижче кінців розрізу на 10-15мм. Виточки розпрасовують, в кінці виточки смужку надсікають і розпрасовують в один шар. Якщо виточки зшивають без смужки тканини, то кінець закріплюють клейовою, кромочною тканиною.

В спідницях без підкладки виточки зшивають без використання смужок тканини. Виточки, лінії яких переходять в однобічні складки, зшивають починаючи шити поперек припуску складки, потім повертають деталь зшиваючи її по наміченій лінії.

Для спідниць характерні два різновиди простих складок: оздоблювальні і зєднувальні. Особливістю виконання оздоблювальних складок по всій довжині деталі, а також плісе та гофре, являється те що їх формують після обробки низу виробу. Після формування складки їх тимчасово закріплюють клейовою кромкою. При зєднанні прямої кокетки накладним швом при ширині настрочування до 4-х мм, зріз кокетки підгинають, запрасовують а потім настрочують. При обробці кокеток овальної форми, викроєних під кутом по нижньому зрізі кокетки прокладається клейовий або неклейовий пружок, для запобігання розтягування.

Основні деталі спідниць значно урізноманітнюють додаткові деталі: бейки, шлярки, мереживо, волани, тасьми, аплікації. Шлярки, волани зєднують із основними деталями зшивним, зшивним з одночасним обметуванням, накладним, настрочним, обкантованим швами.

 

4.2. Методи обробки застібки спідниць.

4.3. Методи обробки верхніх зрізів спідниць.

 

4.4. Методи обробки низу спідниць.

5Методи обробки чоловічих сорочок .

a. Початкова обробка чоловічих сорочок.

Обробка чоловічої сорочки складається:

1.Обробка вузлів (заготовчі операції)

· Обробка дрібних деталей;

· Обробка пілочок (обробка рельєфів, складок, защипів,кокеток,заготовка кишень та їх з’єднання з пілочкою;обробка бортових зрізів,планок застібок);

· Обробка спинки (обробка рельєфів, складок, защипів, кокеток);

· Обробка коміра ( обробка прокладки коміра, з’єднання прокладки з коміром, з’єднання горішнього з нижнім коміром);

· Обробка рукава (зєднання частин рукава, обробка низу рукава,виметування петель);

· Обробка манжет (зєднання манжети з прокладкою та підготовка її до зєднання, виметування петель).

2.Монтаж

· Зшивання плечових зрізів;

· Вшивання коміра в горловину;

· Вшивання рукава у відкриту пройму;

· Зшивання рукавно-бічних зрізів;

· Пришивання манжет до рукава;

· Обробка низу виробу.

3.Оздоблювальні операції

· Виметування петель,пришивання ґудзиків ;

· Заключне ВТО;

· Складання сорочки;

· Пакування.

До початкової обробки належить так звана заготовча секція.

Включити уяву і розписати ширше заготовчу секцію своїми словами.

Методи обробки кишень на чоловічих сорочках.

Традиційно у чоловічих сорочках використовують накладні кишені, обробка яких складається з наступних пунктів:

· Обробка оздоблювальних елементів (складок, защипів, вишивок, листочок, клапанів);

· Обробка верхнього зрізу кишені;

· Обробка бічних та нижніх зрізів;

· З’єднання кишені з пілочкою.

Складки або защипи застрочують по розмітці за допомогою спец палки. Ширина защипів задається по моделі.

Верхній зріз накладної кишені з суцільнокроєною обшивкою запрасовують з закритим зрізом (рисунок а ), з застроченим зрізом обшивки – швом у підгин (рисунок б ), застрочують з обметаним зрізом обшивки (рисунок в ), настрочують швом у підгин на лицьовий бік (рисунок д ), з відрізною обшивкою настрочують швом у підгин із закритим зрізом на виворітний бік (рисунок ж ), на лицьовий бік ( рисунок з ), з пришивною листочкою (рисунок е).

Навпіл складену листочку пришивають до верхнього зрізу на зшивально обметувальній машині швом 6-8 мм. Шов підгинають у бік кишені.

Відлітний клапан кишені обшивають швом шириною 5-7 мм,вивертають,прокладають оздоблювальну строчку. Клапан пришивають до пілочки по наміткі, швом 5-7 мм. зі сторони підкладки клапана. Клапан підгинають вниз та настрочують по верхньому краю швом 5-7 мм. (рисунок к )

Бічні та нижні зрізи кишені запрасовують по шаблону праскою або на фальц-пересі. Готову кишеню накладають на пілочку,вирівнюють по намотці та настрочують.

При з’єднанні накладної кишені з пілочкою використовують універсальні одноголкові машини з направляючим пристроєм для вирівнювання зрізів деталей, двохголкові машини човникового стібка з відхиленням голок для виконання декоративних строчок та напівавтомати.

Процес з’єднання кишені з пілочкою може бути автоматизований. До нього входять:

· підгинання зрізів основної деталі накладної кишені;

· застрочування накладної кишені на пілочку з закріпкою кінців строчки;

· обрізання ниток;

· розвантаження та укладання пілочок у автоматизованому режимі;

· підрахування лічильником готових кишень.

Використання такого автомату забезпечує високу продуктивність праці.

b. Методи обробки кишень чоловічих сорочок.

c. Методи обробки застібок чоловічих сорочок.

Спосіб застібання може бути на ґудзики та петлі, гачки та петлі, шнури, пряжки, блискавки. На сорочках виметують петлі прямі з двома закріпками на напівавтоматах човникового або ланцюгового стібка.

Обробка внутрішнього зрізу підборта та планки

а) б) в) г)

д) ж) з)

а – застрочування швом відгин з відкритим зрізом;

б – обметування та застрочування швом впідгин;

в – застрочування швом впідгин з закритим зрізом;

г – обшивання смужкою тканини або обшивкою;

д – обметування;

ж – обметування з неклейовою прокладкою;

з - обметування з клейовою прокладкою.

Застібка на петлі та ґудзики з внутрішніми зрізами, розкроєними по кромці

Варіанти обробки суцільнокроєного підборта з обметуванням внутрішнього зрізу

а – обметування внутрішнього зрізу;

б - обметування внутрішнього зрізу з клейовою прокладкою;

в - обметування внутрішнього зрізу з неклейовою прокладкою.

Використання в якості прокладки основної тканини

Застібка лівої пілочки з обробкою внутрішнього зрізу обшивкою

а – на двоголовій машині з пристроєм;

б - на двоголовій машині з пристроєм для обсипаємих тканин;

в - на універсальній машині.

Застібка з відрізними підбортами

а – накладним швом;

б – настрочним швом.

 

d. Методи обробки комірів чоловічих сорочок і з'єднання їх з виробом.

e. Методи обробки рукавів чоловічих сорочок і з'єднання їх з виробом.

 

 

6 Методи обробки жіночих суконь.

f. Методи початкової обробки основних деталей суконь.

g. Методи обробки кишень у сукнях.

Обробка прорізної кишені у рамку

Обробка прорізної кишені з клапаном

Обробка прорізної кишені з лісточкою з вшивними кінцями

Варіанти обробки верхнього зрізу накладної кишені

а) б) в) г) д) е) ж) з) і) к)

а – обробка суцільно кроєною обшивкою;

б - обробка відрізною обшивкою;

в, г - обробка бейкою;

д – обробка клапаном;

е – обкантування;

ж – обробка кишені з підкладкою, яка пришивається по периметру кишені;

з - обробка кишені з підкладкою, яка пришивається лише до зрізу обшивки;

і - обробка листочкою, суцільно кроєною з основною деталлю кишені;

к – обробка з відрізною листочкою.

З’єднання деталей кишені з пілочкою накладним швом

h. Методи обробки застібок у сукнях.

i. Методи обробки комірів у сукнях і з'єднання їх з виробом.

Існує велика різноманітність конструкцій комірів, які відрізняються формою, розмірами, способами технологічної обробки і кількістю деталей. Коміри, як вшивні так і суцільнокрійні, можуть бути оздоблені кантом, бейкою, мереживом, тасьмою, шляркою, оздоблювальними швами. Спосіб виготовлення та з’єднання коміру з горловиною визначається в залежності від його конструкції та матеріалу. Найбільш розповсюдженими є вшивні коміри, тому розглянемо їх методи обробки. При розкроюванні комірів горішній необхідно викроювати більшим за нижній на 2-3мм. Процес обробки комірів поділяють на такі етапи: початкова обробка основних деталей, з’єднання основних деталей, з’єднання коміра з виробом. Для покращення зовнішнього вигляду та форми коміра при експлуатації одягу, горішній комір слід продублювати, а якщо потрібна додаткова жорсткість, тоді дублюють і нижній комір та використовують додаткові посилювачі, прокладки в уступах горішнього коміра. При зєднанні горішнього коміру з нижнім слід суміщати зрізи відльоту та уступів і обшивати комір з боку нижнього швом 5мм. Якщо комір виготовляють без оздоблювальної строчки, то у виробах з вовняних, шовкових, щільних бавовняних та трикотажних полотен припуск шва обшивання коміра настрочують на нижній комір по відльоту. Якщо комір суцільнокроєний по відльоту, то обшивають його тільки по уступах. Щоб гострі кінці коміра після вивертання були симетричні, слід у куті зробити один стібок, потім підрізати припуск швів у кутах.

Обшитий комір з підрізаними кутами вивертають, виметують з боку нижнього коміра з утворенням канту в 1-2мм горішнім коміром або виправляють без вимотування. Для поліпшення процесу формоутворення і надання коміру необхідної жорсткості конструюють відрізний стояк.

Вшивання коміру в горловину – одна з найскладніших операцій. Перед вшиванням перевіряють положення коміра в горловині та довжину уступів коміра. З’єднання виконують декількома способами.

1. Нижній комір вшивають в горловину, суміщаючи надсічки коміра з плечовими швами та серединою горловини спинки швом шириною 7мм. Потім цей шов направляють у бік коміра, а нижній зріз горішнього коміра підгинають на 6мм і настрочують на відстані 1-2мм від підігнутого зрізу.

2. У виробах з бавовняних тканин та трикотажного полотна. З’єднання коміра з горловиною виконується на зшивально-обметувальній машині швом шириною 7-10мм з подальшим застрочуванням шва на горловину виробу

3. При з’єднанні плоско лежачих комірів. При цьому способі шов вшивання коміра у горловину закритий обшивкою, яка може бути підкроєною і складається з 2-3 частин або суцільно кроєною під кутом 45 до поздовжньої нитки. Нижній комір укладають по горловині на лицьовий бік виробу, на горішній комір лицьовим боком в середину укладають обшивку та вшивають одночасно горішній і нижній комір в горловину з обшивкою, одночасно обшивають горішні уступи застібки борта.

4. З’єднання коміра з виробом з лацканами, застібкою до гори та з підбортами. Починають з’єднання коміра з обшивання лівого уступу борта і вшивання лівої сторони коміра у горловину пілочки одночасно з підбортом. За 10 мм до плечового шва машину зупиняють, горішній комір та припуск на шов надсікають і далі вшивають тільки нижній комір у горловину спинки на 10мм за правий плечовий шов. Машину знову зупиняють, надсікають горішній комір і вшивають у горловину праву частину коміра одночасно з підбортом та обшивають правий уступ борта. Припуски в уступі надсікають, підборта вивертають, виправляють і зріз стійки горішнього коміра між надсічками підгинають і настрочують в шов вшивання нижнього коміра, закриваючи його.

5. Зєднання одношарових комірів з горловиною може бути з використанням обшивки або обкантування.

 

j. Методи обробки рукавів у сукнях і з'єднання їх з виробом.

k. Методи обробки суконь по лінії талії.

l. Методи обробки низу суконь.

7 Порівняльний аналіз варіантів методів обробки основних вузлів швейних виробів.

Завдання:

1 Надати характеристику методів обробки основних вузлів (у вигляді графічних схем збирання) швейного виробу, представленого на рисунку.

2 На один з вузлів швейного виробу (кишеню, комір, низ рукава, застібка і т.п.), представленого на рисунку надати технологічну послідовність обробки (в табличній формі).

3 Запропонувати два-три варіанти обробки заданого вузла виробу, представленого на рисунку (надати графічні схеми збирання вузла та операції технологічної послідовності). Провести аналіз запропонованих варіантів.