Мал. 5.17.

УВАГА!

При від’єднанні кабелю відведень від приладу або обриві провідника і порушенні контакту з електродом штекера сигнал, який реєструється, значно перевищує допустимий рі­вень вхідного сигналу, що призводить до надмірних коливань пера, розбризкування чорнила і, як наслідок, до пошкод­жень гальванометра. У цьому випадку необхідно швидко перемикач відведень встановити в положення “0”.

Завдання 2. Підготовка приладу до роботи.

1. Поставити перемикачі управління в положення:

- перемикач відведень – “0”,

- перемикач підсилення – “1:1”,

- ручку підсилення в – “0”,

- зміщення пера – в середнє положення,

- важіль стрічкопротяжного механізму в положення “3”.

2. Якщо прилад не заправлений стрічкою, заправте його та­ким чином:

- вставте пальці у виїмки панелі приладу, натисніть вниз, виведіть верхній бортик стінки з-під лицьової панелі і під­німіть її вгору;

- одягніть рулон стрічки на котушку і заправте папір вздовж столика на 10–15 см; встановіть важіль у положення “К”, просуньте кінець стрічки між притискним роликом і стріч­ко­протяжним валиком до виходу стрічки з віконечка.

3. Увімкнути прилад у мережу. Для цього:

- перевірте заземлення приладу;

- увімкніть тумблер “мережа” (повинна загорітися ін­ди­ка­торна лампочка);

- після 5–10 хв прогрівання встановіть перо в середнє по­­ло­ження.

Завдання 3. Калібровка кардіографа.

Для калібровки необхідно встановити стандартну чутли­вість приладу 10 мм/мВ. З цією метою:

- встановіть важіль стрічкопротяжного механізму в поло­ження “К”;

- поверніть ручку підсилення за годинниковою стрілкою на 4–6 поділок, і при натисненій кнопці “У” короткочасно на­тискуйте і відпускайте кнопку “1 мВ”. Проконтролюйте відхилення пера – воно повинно бути порядку 10 мм. У протилежному випадку – змініть під­си­лення, домагаючись від­хилення 10 мм;

- увімкніть стрічкопротяжний механізм, встановивши ва­жіль у положення “Р” і, короткочасно натискуючи і від­пус­­ка­ючи кнопку “1 мВ”, отримайте прямокутні імпульси ка­лібрувального сигналу 10 мм. (Якщо папір не рухається, ле­генько притисніть пальцем притискний валик).

Завдання 4. Запис електричних сигналів на електрокар­діо­­графі.

1. Приєднайте штекер кабелю відведень спочатку до соле­ноїда, а потім до мультивібратора, який імітує роботу сер­ця відповідно до мал. 5.7 (чорний штекер кабеля відведень ПН – “права нога” слід приєднати до клеми, що відповідає середній точці соленоїда, всі інші штекери – довільним чином).

2. Проконтролюйте надходження сигналів на вхід кар­діографа: для цього поставте важіль у положення “К” – кон­троль, переведіть перемикач відведень у позицію “I” і натисніть кнопку заспокоєння “У”. При існуванні сигналу пе­ро буде відхилятися. Аналогічну процедуру виконайте і для інших відведень. Якщо сигнал відсутній або від­бу­ва­єть­ся занадто велике відхилення пера і розбризкування чорнила, переведіть перемикач відведень у позицію “0” і виявіть при­чину. Поставте перемикач відведень у позицію “0”.

3. Запис сигналу проводиться таким чином:

- ручкою “зміщення пера” встановіть його посередині діа­грам­ної стрічки;

- важіль стрічкопротяжного механізму поставте у положен­ня “Р”;

- натисніть кнопку “заспокоєння” і перемикач відведень по­ставте у позицію “І”. Зробіть запис кардіограми у першому відведенні. (Якщо стрічка не рухається, то легенько натис­ніть пальцем на притискний валик). Аналогічні операції виконуються і при записі інших відведень.

Загальне правило: зміна позиції перемикача відведень у режимі “Р – робота” проводиться при натисненій кнопці “У – заспокоєння”.

При закінченні запису електрокардіограми встановіть пе­ремикач відведень у положення “0”, зніміть електроди, вим­кніть прилад з мережі.

Оформлення роботи. У звіті повинно бути:

- спрощена схема електрокардіографа та його технічні ха­рактеристики;

- фрагменти запису калібрувального сигналу, ЕРС соленоїда та сигналів імітатора ЕКГ з розрахунками амплітуди (в мВ) і частоти коливань (в Гц) та ударах за хвилину (амплітуда визначається за калібровкою, частота – за пе­ріо­дом коливань, який знаходиться як частка від ділення від­ста­­ні між зубцями на швидкість руху стрічки).

Контрольні питання та задачі

1. Вкажіть, які припущення теорії Ейнтховена роблять її непере­кон­ливою.

2. У чому полягає істотна відмінність між двома розглянутими кон­цепціями генезису ЕКГ?

3. Що таке електричний вектор серця, в яких одиницях він ви­мі­рю­єть­ся, яка його фізіологічна природа?

4. Що таке еквівалентний струмовий диполь серця? Яка його фі­зіо­ло­гічна природа?

5. З яких основних блоків складається кардіограф?

6. Яким чином пов’язані між собою вимірювання мембранних по­тен­­ціалів кардіоміоцитів і електрокардіограма?

7. Що таке стандартна чутливість кардіографа і яким чином вона вста­новлю­ється?

8. Знайдіть величину потенціалу точки електричного поля диполя (q = 2×10^–6 Кл; l = 2 мм), яка знаходиться від центра диполя на відстані 1 м. Кут між електричним вектором диполя і радіус-век­то­ром дорівнює 60^о. Навколишнє середовище – дистильована во­да.

9. Визначити величину потенціалу електричного поля струмового диполя, полюси якого віддалені один від одног середовище – дистильована во­да.

9. Визначити величину потенціалу електричного поля струмового диполя, полюси якого віддалені один від одного на 5 мм, з I = 5 мА у точці, яка знаходиться від центра диполя на відстані r = 0.1 м, кут між r та L дорівнює 60^о. Середовище – електроліт з пи­томим опором r = 10 Ом×м.

5.5. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3 “РОБОТА З РЕОГРАФОМ РГЧ-01”

Мета роботи: вивчити фізичні основи реографії, набути навички роботи з клінічним реографом, дослідити зв’язок між змінами об’єму та опору еластичної судини.

Контрольні запитання для підготовки до лабораторної роботи

1. Змінний струм. Імпеданс електричного кола. Поняття про век­тор­ну діаграму.

2. Електричні властивості біологічних тканин. Еквівалентна елек­трич­на схема. Імпеданс біологічних тканин.

3. Елементи реології. Об’ємна деформація. Об’ємна швидкість пли­­ну рідини. Пульсові хвилі. Особливості пульсацій у арте­рі­аль­них та венозних судинах.

4. Генезис реограми: зв’язок між деформацією та змінами імпе­дан­су, пояс­нен­ня природи реограми (амплітуди та форми сигналу) за допомогою основних рівнянь реології.