Робота з УВЧ-апаратом

УВЧ-терапія – лікувальний метод, котрий використовує вплив електричного поля ультрависокої частоти (від 30 до 300 МГц) на тканини організму.

Лікувальний фактор. Біологічні тканини знаходяться в елек­трич­ному полі конденсатора, обкладинки якого – ізо­льо­­вані пластини електродів. На ці пластини подається висо­ко­частотна (n = 40.68 МГц) напруга амплітудою декілька со­тень вольт. Для уникнення електричного контакту паці­єнта з електродами (і, як наслідок, виникнення УВЧ-струму про­відності) електроди вкриті ізолюючим шаром діелек­три­ка. Основним діючим фактором при цьому є струми змі­щен­ня, що виникають у біологічних тканинах під впливом елек­тричного поля змінної напруженості Е:

j_зм = e₀×e× dE/dt.

Механізм прогріву тканин. Струм зміщення існує, якщо на­пруженість електричного поля змінюється з часом. При збільшенні частоти (а, отже і швидкості зміни Е) струм зростає. Величина струму зміщення суттєво залежить від типів за­рядів, які знаходяться в електричному полі (іонів, дипо­лів, мультиполів тощо), і особливостей їх поведінки у змін­но­му електричному полі.

Прогрів електроліту. У змінному електричному полі на­пруженості Е іони електролітів зміщуються у напрямку дії кулонівської сили F = q·E. Якщо вважати, що сила, так само як і напруженість, змінюється за гармонічним законом, то можна припустити, що іон здійснює коливально-по­сту­паль­ний рух відносно положення рівно­ваги (див. мал. 5.4).