Внутрішня і зовнішня політика урядів Людовіка 15.

Людовік 15 (1715-1774) – «Тільки в одній моїй особі перебуває королівська влада».

Устрій абсолютної монархії заважав капіталістичному розвиткові країни. В той час як у Європі розпочався процес ліквідації абсолютистських порядків, то у Франції королі претендували на абсолютну владу. Свавілля королівської влади, привілеї дворянства, феодальні побори і надмірні податки, політична безправність більшості населення, обмеження на купівлю-продаж землі, внутрішні митниці, цехи, викликали глибоке невдоволення серед більшості населення. За королівською владою наприкінці 18 ст. приховувалася глибока криза, яка охопила країну – її соціальну структуру, економіку, фінанси, внутрішню та зовнішню політику. Абсолютистська держава часів Людовіка 15, система і поділ французького суспільства на стани сприяли поглибленню кризи. Для того, щоб втілювати волю короля в життя, було створено величезний урядовий апарат, головним завданням якого було збереження існуючого старого порядку.

Проте Французькій монархії у зовнішній політиці вдалось здобути окремі воєнні і дипломатичні перемоги. У 1735 р. французькі війська захопили Лотарингію. Французький уряд домігся від Генуезької республіки відступлення Корсики, і в 1768 р. її зайняли французькі війська. Але в цілому міжнародний вплив абсолютистської монархії занепав. Феодальна відсталість вела до поразки її в боротьбі з Англією за колонії. В ході Семилітньої війни (1756-1763) Англія захопила Канаду і добилася переважання в Індії. Союз з Австрією не приніс французькій монархії перемоги в цій війні і викликав незадоволення буржуазії. Розгром французької армії військами прусського короля Фрідріха ІІ свідчив про ослаблення воєнної могутності французького абсолютизму.

Проте королівська влада і обидва привілейовані стани – дворянство і духівництво – були проти будь яких реформ. Вони твердо стояли на своїх привілей ах і думали лише про нові можливості оббирати народ.

Доба Людовіка 15 характеризується занепадом абсолютизму.