Кальвінізм та його поширення

Поступово реформація почала поширюватися по всій Європі. Одним із її центрів стала Швейцарія. Великий реформаційний рух тут розгорнувся під впливом ідей Мартіна Лютера. Країна розкололася на католиків і протестантів. Одним із центрів реформації стало м. Женева. Місцеві бюргери прагнули реформи церкви, а тому доброзичливо приймали протестантських проповідників з інших країн. Серед них був і француз Жан Кальвін, якому довелося залишити Францію через звинувачення в лютеранській єресі. У Женеві він започаткував течію в протестантизмі – кальвінізм. Її основні положення він сформулював у праці «Настанови в християнській вірі» (1536 р.)Згідно з його переконаннями, над у усім у цьому світі панує Божа воля. Доля кожної людини визначена Богом наперед: одні обрані для вічного спасіння, іні – прокляті на вічні муки. Але християнин має вірити, що є обраним для спасіння. Показником обраності християнина є успіх у його справі. Це спонукає людино до сумлінної праці й покори перед владою, яка також дається від Бога. Основу кальвіністської церкви становила община віруючих, які самі обирали своїх старшин – пресвітерів і проповідників. Орган, який керував духовними та світськими справами общини, називався консисторія. Головна увага в церковній службі приділялась проповіді й виконанню псалмів. Засуджувалося поклоніння святим мощам та іконам, заохочувалися доноси на тих, хто не виконував ці приписи.

Завдяки великому розповсюдженню праць Кальвіна, його особистому впливові, вчення поширилося у інших країнах Європи, а звідси розповсюдилося в Північній Америці і по всьому світу. Так, у Франції, протестантами якоми опікувався Кальвін, реформатори прийняли „Ларошельське сповідання”, підготоване Кальвіном. Протестанти тут почали називатися гугенотами за прізвищем одного зі своїх керівників – Безансона Гуга. Вчення Кальвіна лягло в основу віровчення Пресвітеріанської Церкви Шотландії, сповідувалось пуританами Англії, частково було прийняте в Англіканській Церкві, а також було прийняте в інших реформатських (кальвіністських) Церквах. У Нідерландах 1571 р. Національний собор в Едмоні прийняв пресвітеріанську кальвіністську систему церковного управління. Однак тут серед протестантів у кальвінізма з’явився богословський противник — армініанство.