Релігійна Шмалькальденська війна в Німеччині.

У 1530 р. на рейхстазі у Аугсбурзі відбулася невдала спроба досягти згоди між католиками і протестантами шляхом переговорів. Головним представником від протестантів був Філіп Меланхтон – найближчий соратник Лютера, автор основних засад реформованого християнства, тобто лютеранства. Лютеранська церква визнавала тільки два таїнства – хрещення і причастя. Церковні богослужіння спростилися і проводились німецькою мовою. Церква відмовилася від зайвих пишнот, стала «дешевою». Однак католицька більшість рейхстагу не зрозуміла і не прийняла «Аугсбурське віросповідання». В очікуванні неминучої війни з католиками протестанти уклали в 1531 р. у місті Шмалькальдені військо-політичний оборонний союз. Становище Карла 5 стало критичним, бо протестантське віросповідання прийняло троє із семи курфюрстів. У 1546 р. розпочалася Шмалькальденська війна проти протестантських князів. У 1547 р. Шмалькальденська війна між католиками і протестантами завершилася перемогою прибічників Риму. 19 травня 1547 р. було підписано Віттенберзьку капітуляцію, яка зафіксувала перемогу католицького угруповання у Шмалькальденській війні. Проте і в цей критичний час, коли більшість прибічників Лютера залишила Віттенберг через можливі репресії. На початку 50-х рр. XVI ст.позиції протестантів у Німеччині зміцнилися. Моріц Саксонський знову приєднався до євангелічної коаліції, і після запеклих боїв війська Карла V вимушені були відступити з деяких захоплених територій. Незабаром прибічники лютеранства змогли відновити свої позиції в ряді територій Німеччини.

Після тривалої боротьби в 1555 р. було укладено Аугсбурський релігійний мир, який визнав рівноправність лютеранства і католицизму. Він закріпив за князями право самостійно визначати офіційну релігію своїх підданих. Утверджувався принцип: «Чия влада – того віра». Незгодні могли емігрувати. Аугсбурський мир поховав надії на об’єднання Німеччини. Влада німецьких князів посилилась.