Ідеологія німецького гуманізму (Брант, Роттердамський, Райхлін, Гуттен)

У Німеччині наприкінці 15 ст. поширився гуманізм. Він охопив інтелігенцію, згуртовану навколо університетів, філософів, поетів, проповідників. Його основні центри були зосереджені у південних містах: Нюрнберзі, Страсбурзі, Аугсбурзі. Один із головних осередків гуманізму знаходився в Кельні– церковній столиці Німеччини. Ідеологія нім. Гуманізмурозвивалася в раках критики католицької церкви. Німецькі гуманісти всіляко прагнули примирити християнство з досягненнями античності і для цього зверталися до Біблії, читаючи її в оригіналі давньоєврейською та грецькою мовами. Вони боролись проти схоластики за науковий світогляд, за національні інтереси. Викривали тупість монархів і пропагували вільний розвиток людського духу.

Набув поширення сатирично-викривальний жанр. У кінці ХV ст. з‘явився твір-сатира Себастіана Бранта “Корабель дурнів”,у якому описано 111 дурнів різних соціальних станів. Вважав, що порятунок можливий, коли кожен дурень побачить свою глупоту, прозріє і стане мудрим. Своєрідним наслідуванням Брантового «Корабля дурнів» став твір «Похвала глупоті» Еразма Роттердамського. У цьому творі він критикує духовенство, показує зажерливість і користолюбство служителів церкви та висуває ідею створення «освіченої церкви». Ідеалом Еразма було товариство освічених людей. Він був проти воєн, що приносять біди народам. Але радикалом Еразм був лише у літературі, в житті ж хотів спокою. Палким прихильником ідей гуманізму був Йоанн Райхлін. Прагнув поєднати християнську мораль з гуманізмом і показати божественне в людині. Виступав за вивчення староєврейських книг як першоджерел. Все освічене суспільство поділились на рейхліністів і обскурантів (“темних людей”). Він засудив богословів Кельнського університету, які вимагали спалення всіх єврейських релігійних книг, за винятком Біблії і відстоював право на незалежність думок, демократичні свободи.

Ульріх фон Гуттен написав памфлет “Вадіск” або рицарська тріада”, У “Вадіску” : “3 речами підкоряє Рим і насильством, хитрістю і лицемірством. 3 речами постійно зайняті в Римі, хоч ніколи не доводять їх до кінця: спасінням душі, реставрацією руїн і турецькими походами… 3 речі складають особливість Риму: папа, старі будови і користолюбство…” Покладав надії на рицарство.

Отже, німецькі гуманісти обґрунтували необхідність перебудови суспільства та потребу реформування церковного життя.