Анотування і реферування наукових текстів

 

Анотування — процес створення коротких повідомлень про друкований твір (книга, стаття, доповідь тощо), які дозволяють робити висновки про доцільність його докладнішого вивчення. При анотуванні враховується зміст твору, його призначення, цінність, направленість.

Основні види анотацій

описові

реферативні

критичні

рекомендаційні

методичні

педагогічні

Реферування — це одна з найбільш широко розповсюджених письмових форм отримання інформації, яка дозволяє при сучасному величезному потоці інформації у короткий термін відібрати потрібну спеціалісту інформацію. У порівнянні з анотуванням реферування є більш досконалим методом обробки інформації джерел інформації: якщо в анотації приводиться лише короткий перелік питань, що розглядаються, то в рефераті викладається сутність питань та наводяться найважливіші висновки.

На сучасному рівні розвитку інформаційних технологій з'явилася задача автоматичного реферування.

Реферування майже не відрізняється від складання реферату.

Основні правила бібліографічного опису, оформлювання покликань

Покликання – уривок, витяг з будь-якого тексту, який цитують у вигляді матеріалу, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку. Під час написання наукової роботи виконавець повинен оформлювати покликання на кожну цитату, наслідувану думку, приклад того чи іншого автора, у якого запозичено ідеї чи висновки.

Список використаних джерел – важливий елемент бібліографічного апарату наукового дослідження, його вміщують наприкінці роботи, але готують до початку її написання. Розрізняють такі способи розташування літератури у списку:

1.) абетковий: список використаних джерел має самостійну нумерацію за прізвищами авторів, перших слів назв, якщо авторів не зазначено, а роботу одного автора – за назвою роботи;

2.) за типами документів: матеріал у списку розташовують за типом видання (книжки, статті, стандарти тощо);

3.) хронологічний список зазвичай використовують у працях історичного спрямування, де важливо продемонструвати періоди;

4.) за ступенем використання: такий спосіб використовують зазвичай у статтях