Білет №20.1.Поділ слова на морфеми.Морфемний аналіз слова.

У слові розрізняємо закінчення й основу. В основі виділяються корінь, префікси й суфікси. Усі ці частини називаються морфемами. 1. Закінчення — це змінна звукова частина слова.

Наприклад, у формах слова край, краю, краєві, краї, краям змінюються звукові частини -у, -еві, -і, -ам. Це закінчення. У незмінних словах закінчень нема: метро, таксі, інтерв 'ю. 2. Корінь — це спільна звукова та значеннєва частина споріднених слів. Так, у словах довіра, звірений, перевірка

спільна звукова й значеннєва частина -вір-. Це корінь. 3. Частина перед коренем називається префіксом, частина між коренем і закінченням — суфіксом. Наприклад, у вище наведених прикладах префікси до-, з-, пере-, а суфіксів лише два: -єн-, -к- (-а, -ий, -а — це закінчення).

4. Корінь, префікси й суфікси разом (тобто частина слова без закінчення) становлять основу слова. Наприклад, у попередніх прикладах основи довір-, звірен-, перевірк-. Твірною називається основа, від якої твориться нове слово. Наприклад, для слова відповідальність твірною є основа відповідальн- (від слова відповідальний).

Морфемний розбір — розбір, покликаний поглибити знання про зна­чущі частини слова — Корінь (мовознавство), суфікс, префікс, закінчення та ін. афікси, розширити уявлення про морфемний склад самостійних і службових слів, ство­рити ґрунт для засвоєння багатьох орфографічних правил, вивчення морфології і синтаксису.

При морфемному розборі у змінюваних словах виділя­ють основу й закінчення. В основі виділяють наявні морфеми: корінь, суфікс, префікс; з'ясо­вують морфонологічні зміни на стику морфем. У не­змінюваних словах визначають морфемний склад і походження (прислівник), у службових словах — особливості будови і похідність (прийменник — простий, складний чи складений; первинний чи похідний, від прислівника чи іменника; сполучник — простий чи складений).

Будову слова пізнаємо за допомогою морфемного аналізу. Морфемним аналізом називається виділення морфем у слові. При виконанні морфемного аналізу слід дотримуватися такого порядку:

1. Визначити: змінюване чи незмінюване слово. Для цього треба спробувати утворити кілька словоформ даного слова (не змінюючи його лексичного значення): червоний, червоного, червоному; товариш і, товариш а, товаришеві, товаришем тощо.
2. Якщо слово змінюване, то визначити закінчення і основу.

Закінченням називається така значуща змінна частина слів, яка утворює нові форми слова і служить для зв'язку слів у реченні. Закінчення може бути повним і нульовим. Основою називається частина слова (без закінчення), яка виражає його конкретне лексичне значення. Незмінні слова мають лише основу. Вона називається чистою, бо при ній ніколи не буває закінчення: ліворуч, таксі, направо, метро, прямо, вперед, добре, погано.

3. Визначити: похідна основа чи непохідна. Якщо основа не поділяється на окремі морфеми, а, значить, збігається з коренем, дорівнює йому, то вона є непохідною: вод-а, ліс, сніг, чари, край, пишу, шість.

Основа, яка утворена від іншої основи за допомогою суфіксів і префіксів, називається похідною . Вона знаходиться шляхом зіставлення з непохідною основою. Наприклад: лісовик (є відповідне слово з непохідною основою ліс), сніговик (є відповідне слово з непохідною основою сніг). Похідна основа має в своєму складі, крім кореня, ще якусь морфему: суфікс, префікс.

4. Визначити морфеми — корінь, суфікс, префікс. Для визначення кореня треба дібрати кілька споріднених за значенням слів до даного слова.