Тема: Позазародкові органи людини

До позазородкових органів людини відносяться амніон, жовтковий мішок, аллантоис, хоріон, плацента. Позазародкові органи, що розвиваються в процесі ембріогенезу поза тілом зародка, виконують багатообразні функції, забезпечуюче рост і розвиток самого зародка. Деякі з цих органів, що оточують зародок, називають також зародковими оболонками. Завдання медичної ембріології полягає у вивченні закономірностей формування зародкових зачатків, гісто- і органогенезу, розвитку взаємозв’язків систем інтеграції і регуляції, а також розвитку позазародкових органів, що створюють оптимальні умови для ембріогенезу.

Актуальність теми. В процесі онтогенезу існують періоди підвищеної чутливості організму до пошкоджуючої дії факторів зовнішнього середовища. Ці періоди названі критичними періодами розвитку. В основі виникнення їх лежить перехід організм зародка від одного морфофункціонального етапу до наступного, який якісно відрізняється від попереднього. Формування позазародкових органів людини, особливо плаценти, відносяться до таких періодів, тому що вони необхідні для нормального розвитку зародка, крім того, через гемоплацентарний бар’єр, особливо в перші місяці вагітності, можуть проходити хімічні речовини (ліки, алкоголь, наркотики та інше), віруси, бактерії. Фетоплацентарна недостатність – одна з актуальних проблем сучасної медицини, подібний діагноз ставлять в 20-46% випадків вагітності, що протікають з ускладненнями. Плацентарна недостатність – синдром, в основі якого, незалежно від причин, лежать морфофункциональні зміни, що розвиваються в плаценті на різних термінах гестації.

Мета навчання. Знать розвиток, будову і значення позазародкових органів людини. Вміти на мікропрепаратах розрізняти структури амніона, жовткового мішка, алантоісу, хоріона та плаценти. Знать розвиток, будову і роль плаценти та критичні періоди розвитку людини. Вміти на препаратах відрізняти материнську і плідну частини плаценти.

Базовій рівень знань та вмінь:

Поняття про онто- та філогенез (біологія середньої школи, кафедра біології).
Характеристика основних етапів ембріогенезу (біологія середньої школи, кафедра біології).
Гаструляція, диференціація зародкових листків (кафедра біології).
Вміння працювати із світловим мікроскопом (кафедра біології).

Структура змісту теми. Згадайте, як відбувається гаструляція зародка людини і як утворюються амніотичний та жовтковий пухирці. Як ви знаєте, амніон виник в еволюції у зв'язку з виходом хребетних тварин з води на сушу і епітелій амніона має відповидну структуру: на поверхні епітелію є мікроворсинки, в цитоплазмі завжди містяться невеликі краплі ліпідів, зерна глікогену і глікозаміноглікани, в апикальных частинах кліток є різної величини вакуоли, вміст яких виділяється в порожнину амніона. Важливо знаті, що єпителий амніону в області плацентарного диска одношаровий призматичний, місцями багаторядний, виконує переважно секреторну функцію, тоді як епітелій внеплацентарного амніона здійснює в основному резорбцію навколоплідних вод. З’ясуйте, яку будову має стінка амніотичного пухирця, як епітелій амніону переходить на амніотичну ніжку, що перетворюється пізніше на пупковий канатик, і в області пупкового кільця змикається з епітеліальним покривом шкіри ембріона.

Жовтковий мішок — найбільш стародавній в еволюції позазародковий орган. У ссавців, хоча їх яйця і не містять в собі запасу живильного жовтка, розвиток цього мішка йде таким же чином, як у птахів і плазунів (що служить вказівкою на походження ссавців від прародителів, що мали яйця з великим запасом живильного жовтка); порожнина його у людини наповнена не жовтком, а рідиною, що містить білок. З'явившись на 2-му тижні розвитку у людини, жовтковий мішок в живленні зародка бере участь дуже недовго, оскільки з 3-го тижня розвитку встановлюється зв'язок плоду з материнським організмом, тобто гематотрофне живлення. Жовтковий мішок є першим органом, в стінці якого розвиваються кров'яні острівці, що формують перші клітини крові і перші кровоносні судини, що забезпечують плоду перенесення кисню і живильних речовин.

По мірі утворення тулубової складки, що піднімає зародок над жовтковим мішком, формується кишкова трубка, при цьому жовтковий мішок відділяється від тіла зародка. Зв'язок зародка з жовтковим мішком залишається у вигляді порожнистого канатика, так званої жовткової стеблинки. Як кровотворний орган жовтковий мішок функціонує до 7-8-го тижня, а потім піддається зворотному розвитку і залишається у складі пупкового канатика у вигляді вузької трубочки, що є провідником кровоносних судин до плаценти.

Позазародкова мезодерма на 11-ту добу утворює ущільнений шар під трофобластом. На поверхні сімпластотрофобласта виникають численні вирости – первинні ворсинки. На 13-14-ту добу клітини позазародкової мезодерми (мезенхіми) вростають у первинні ворсинки трофобласту і перетворюють їх у вторинні, формується хоріон. Вторінні ворсинки виникають на поверхні хоріону, який звернений у глибину слизової оболонки матки, - ворсинчатий хоріон. На протилежній стороні хоріону ворсинки з часом редукуються – гладенький хоріон. Ворсинчастій хоріон буде брати участь в утворенні плаценти.

На 13-14 добу у зародка людини є хоріон, амніотичний і жовтковий пухирці. Позазародкова мазодерма (мезенхіма) оточує амніотичний пухирець і жовтковий пухирець, забезпечуючи утворення стінки амніону і жовткового мішка, також утворює амніотичну ніжку – тяж, який іде від майбутьнього каудального кінця зародка до хоріону.

Таким чином, зверніть увагу, що наприкінці 1-ї фази гаструляції (14-та доба) ембріон людини утворений, головним чином, позазародковими органами: хоріоном (трофобласт і позазародкова мезодерма), амніоном (позазародкові ектодерма і мезодерма), жовтковим мішком (позазародкові ентодерма і мезодерма), амніотичною ніжкою і лише невелика частина його є матеріалом зародкового щитка, з якого пізніше буде формуватися тіло самого зародка. Ранній розвиток зародкових оболонок створює необхідні умови для внутрішньоутробного розвитку зародка людини.

У процесі вагітності виникає система “мати-плід”, де поєднальною ланкою між організмом матері та плодом є плацента.

Плацента – провізорний орган, оскільки формується в процесі ембріогенезу, росту і розвитку плоду й закінчує своє існування наприкінці пологів. Плацента людини належить до гемохоріального типу, який характеризується наявністю безпосереднього контакту материнської крові й хоріону. Розвіток плаценти починається на 9-у тижні, остаточне формування завершається наприкінці 3-го місяця. Перебудова структур плаценти триває майже до пологів. У утворенні плаценти бере участь ворсинчастий хоріон і функціональний шар слизової оболонки матки (ендометрій), а також підлегла до хоріону ділянка амніону. На 13-15-ту добу після запліднення у вторинні ворсинки хоріону вростають тяжі ангіобластів, які незабаром перетворюються в судини. Ворсинки, що містять кровоносні судини називаються третинними.

Згадайте функції плаценти.

Алантоїс є невеликий пальцевидний відросток в каудальном відділі зародка, що вростає в амніотическую ніжку. Він є похідним жовткового мішка і складається з позазародкової ентодерми і вісцерального листка мезодерми. У людини алантоїс не досягає значного розвитку, але його роль в забезпеченні живлення і дихання зародка велика, оскільки по ньому до хоріону ростуть судини, розташовані в пупковому канатику. Це - орган газообміну і виділення. По судинах алантоїса доставляється кисень, а в алантоїс виділяються продукти обміну речовин зародка. На 2-му місяці ембріогенезу алантоїс редукується і перетворюється на тяж клітин, який разом із редукованим жовтковим мішком входить до складу пупкового канатика.

Пупковий канатик, або пуповина, є пружний тяж, сполучаючий зародок (плід) з плацентою. Він покритий амніотичною оболонкою, що оточує слизисту сполучну тканину з кровоносними судинами (дві пупкові артерії і одна вена) і рудиментами жовткового мішка і алантоїса. Слизиста сполучна тканина, що отримала назву вартонова холодцю, забезпечує пружність канатика, оберігає пупкові судини від стиснення, забезпечуючи тим самим безперервне постачання до ембріону живильних речовин, кисня. Разом з цим вона перешкоджає проникненню шкідливих агентів з плаценти до ембріона позасудинним шляхом і таким чином виконує захисну функцію.

Обов’язкова література:

1. .Луцик О.Д, Іванова А.Й.,Кабак К.С. Гістологія людини.- Львів: Мир, 1992-С. 381-383

2. Гістологія/ Під ред. Ю.І.Афанасьева, Н. Юріной.- М.1989.-с.130-132.

3. Гістологія/ Під ред. В.Г. Елісєєва. -М., 1983.-С.111-113, 116-117.

4. Ембріологія/ Під ред. О.Є.Кузів. Навчальній посібник. Тернопіль:Укрмедкніга, 1998.

5. А.Хем і Д.Кормак. Гістологія. -М.:Мир,1983.-т.2.

6. Практикум по гістології, цитологи ембріологи/ Під редакцією Н.А.Юріной, А.І.Радостіной. М.,1989-С.48-49.

7. Елісєєв В.Г. та соавт. Атлас по гістології .- М., 1970

8. Алмазов І.В.,Сутулов Л.С. Атлас по гістології і ембриологии.-М.,1970.

9. Томас В. Садлер. Медічна ембріологія за Лангманом. -Львів,2001.-С.82-100.

Теоретічні питання на підставі яких можливе виконання цільових видів діяльності:

Джерела розвитку амніона, жовткового мішка, алантоїса і хоріона.
Утворення, будова та функціональне значення жовткового мішка.
Розвіток, будова та функція амніона.
Алантоїс, його розвиток і значення.
Формування хоріона, первинні та вторинні ворсинки, їх морфологічні особливості
Утворення та будова плаценти. Будова і значення трофобласта.
Гістофізіологія хоріона людини.
Типи плацент. Плацента людини, її морфологічні особливості та значення.
Будова плідної частини плаценти.
Будова материнської частини плаценти.
Структурні компоненти гемохоріального (плацентарного) бар’єру.
Система „мати-плід”.
Критичні періоди розвитку людини.
Якимі зародковими оболонками утворена плідна частина плаценти?
Як побудована третинна ворсинка?
Який тип плаценти людини?
Якимі структурами представлена материнська частина плаценти?
Чому кров плоду і матері не змішуються?

Ситуаційні завдання: