Поняття літературної мови. Мовна норма
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ БІЗНЕС-КОЛЕДЖ
В. Л. Красюк
Ділова українська мова
Навчально-методичний посібник
Видання друге, виправлене і доповнене
Черкаси – 2002
УДК 651.74/75:808.3(07) Розповсюдження та тиражування
Рекомендовано до друку рішенням без офіційного дозволу ЧДБК заборонено
методичної ради Черкаського
державного бізнес-коледжу
Протокол № 1 від 17 вересня 2002 р.
Укладач: Красюк В.Л.
Ділова українська мова
Навчально-методичний посібник. – 2-е вид., виправлене і доповнене
Черкаси, 2002. - 145 с.
Рецензент: Симоненко Т.В., к.пед.н., доцент (Черкаський державний університет
ім. Б.Хмельницького)
У посібнику подано основні теоретичні відомості з ділового українського мовлення, висвітлено питання правопису та загальні мовні правила.
Практичні вправи та завдання допоможуть систематизувати, поглибити та перевірити знання, набуті в процесі вивчення курсу.
Розраховано на студентів та викладачів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. Може бути корисним організаторам навчання персоналу, практичним працівникам.
Затверджено на засіданні циклової
комісії української мови та машинопису © В.Л.Красюк, 2001
Протокол № 1 від 9 вересня 2002 року. © В.Л.Красюк, 2002, з виправленнями
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………………………………5
Розділ І. Базовий конспект лекцій з курсу “Ділова українська мова”……………………..6
1.1. Поняття літературної мови. Мовна норма……………………………………………………6
1.2. Поняття стилю та жанру української літературної мови.
Найважливіші риси, які визначають офіційно-діловий стиль…………………………………...6
1.3. Поняття про документ. Спільні риси документів……………………………………………7
1.4. Класифікація документів. Формуляр документа…………………………………………….8
1.5. Основні вимоги до мовлення………………………………………………………………….9
1.6. Особливості оформлення тексту документа………………………………………………..10
1.7. Вимоги до тексту документа…………………………………………………………………11
1.8. Оформлення сторінки ………………………………………………………………………..11
1.9. Власне українська та іншомовна лексика офіційно-ділового стилю……………………...12
1.10. Синоніми та пароніми в діловому мовленні……………………………………………….12
1.11. Терміни та їх місце в діловому мовленні…………………………………………………..13
1.12. Вибір граматичної форми іменників у офіційно-діловому стилі………………………...13
1.13. Числівники в діловому мовленні. Запис цифрової інформації.
Зв’язок числівників з іменниками………………………………………………………………..15
1.14. Займенники в діловому мовленні…………………………………………………………..16
1.15. Дієслово та його форми в офіційно-діловому стилі……………………………………… 17
1.16. Особливості синтаксису писемного мовлення…………………………………………….17
1.17. Вибір прийменника в діловому тексті……………………………………………………..19
1.18. Вставні слова і словосполучення в діловому тексті………………………………………20
1.19. Орфоепія і культура усного мовлення……………………………………………………..20
1.20. Правила оформлення бібліографії………………………………………………………….22
1.21. Документи щодо особового складу………………………………………………………...23
1.22. Довідково-інформаційні документи………………………………………………………..26
1.23. Обліково-фінансові документи……………………………………………………………..37
1.24. Господарсько-договірні документи………………………………………………………...41
1.25. Організаційні документи……………………………………………………………………51
1.26. Розпорядчі документи……………………………………………………………………….74
Розділ ІІ. Довідник з правопису та пунктуації у схемах…………………………………….77
2.1. Правопис префіксів…………………………………………………………………………...77
2.2. Вживання апострофа………………………………………………………………………….77
2.3. Вживання м’якого знака……………………………………………………………………...78
2.4. Зміни приголосних при словотворенні……………………………………………………...78
2.5. Подвоєння й подовження приголосних…………………………………………………….. 79
2.6. Спрощення в групах приголосних………………………………………………………….. 80
2.7. Вживання великої літери……………………………………………………………………..81
2.8. Правопис слів іншомовного походження………………………………………………….. 83
2.9. Правопис складних іменників………………………………………………………………. 84
2.10. Правопис закінчень іменників чоловічого роду ІІ відміни
у родовому відмінку однини……………………………………………………………………. 85
2.11. Правопис закінчень іменників, власних і загальних імен
у кличній формі та звертаннях……………………………………………………………………86
2.12. Правопис складних прикметників………………………………………………………….87
2.13. Відмінювання числівників…………………………………………………………………..87
2.14. Правопис прислівників…………………………………………………………………….. 89
2.15. Правопис часток……………………………………………………………………………..90
2.16. Правопис частки не з різними частинами мови…………………………………………...90
2.17. Засоби милозвучності слова……………………………………………………………….. 91
2.18. Написання в лапках і без лапок…………………………………………………………… 92
2.19. Пунктуація. Тире між підметом і присудком…………………………………………...…93
2.20. Однорідні члени речення…………………………………………………………………...93
2.21. Розділові знаки при однорідних членах речення………………………………………….94
2.22. Розділові знаки в реченні з узагальнюючими словами при однорідних членах………..95
2.23. Розділові знаки при відокремлених членах речення…………………………………….. 96
2.24. Розділові знаки при звертанні……………………………………………………………... 99
2.25. Розділові знаки в складносурядних реченнях……………………………………………. 99
2.26. Розділові знаки в складнопідрядних реченнях…………………………………………...100
2.27. Розділові знаки в складних безсполучникових реченнях………………………………..101
2.28. Розділові знаки в реченнях з прямою мовою……………………………………………..102
2.29. Розділові знаки при цитатах……………………………………………………………….103
Розділ ІІІ. Вправи і завдання для практичних, самостійних і контрольних занять
з усіх розділів курсу в 15 варіантах………………………………………………………… 104
3.1. Правопис префіксів………………………………………………………………………….104
3.2. Вживання апострофа, м’якого знака……………………………………………………….106
3.3. Зміни приголосних при словотворенні…………………………………………………….107
3.4. Вживання великої літери……………………………………………………………………108
3.5. Правопис слів іншомовного походження………………………………………………….111
3.6. Правопис складних іменників, прикметників…………………………………………… 113
3.7. Відмінювання, правопис та вживання числівників………………………………………..116
3.8. Синоніми і пароніми в діловому мовленні……………………………………………… 117
3.9. Терміни в діловому мовленні……………………………………………………………….117
3.10. Правопис прислівників…………………………………………………………………….118
3.11. Правопис частки не з різними частинами мови………………………………………….120
3.12. Літературна вимова. Наголос…………………………………………………………… 123
3.13. Пунктуація. Розділові знаки в простому та складному реченні……………………… 124
3.14. Переклад з російської мови на українську мову…………………………………………128
3.15. Відредагувати речення та записати правильні варіанти...……………………………….134
3.16. Класифікація документів…………………………………………………………………..138
Рекомендована література………...……………………………………………………………..144
Вступ
Виконуючи головне завдання Закону України “Про вищу освіту” стосовно виховання студентів у дусі українського патріотизму, викладання української мови як державної, питання вивчення мови, вироблення мовного чуття набуває особливої ваги. Міра володіння мовою є мірою духовності, культури, гуманістично-державного мислення нашого сучасника.
Навчально-методичний посібник складено на основі програми з курсу “Ділова українська мова”, методичних рекомендацій, а також з урахуванням багаторічного досвіду автора з проведення практичних занять зі студентами Черкаського державного бізнес-коледжу.
Зміст посібника містить теоретичний матеріал та практичні завдання з орфографії, пунктуації та ділового мовлення, пропонуються зразки оформлення документації, поширеної в різних сферах державної й господарської діяльності.
Для зручності збірник поділено на три розділи:
І – Базовий конспект лекцій з курсу “Ділова українська мова”;
ІІ – Довідник з орфографії та пунктуації у схемах;
ІІІ – Вправи і завдання для практичних, самостійних і контрольних занять з усіх розділів курсу в 15 варіантах.
Цей навчально-методичний посібник зорієнтований, у першу чергу, на індивідуальне опрацювання матеріалу та виконання вправ студентами. Проте може бути використаний на кожному занятті для роботи з усією академічною групою.
Розділ І. Базовий конспект лекцій з курсу “Ділова українська мова”
Поняття літературної мови. Мовна норма
Українська мова є єдиною національною мовою українського народу. Вона існує:
а) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові;
б) у нижчих формах - її територіальних діалектах.
Літературна мова –це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, театр, науку і освіту та побут людей.
Літературна мова реалізується в усній і писемній формах.
Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя. Основоположником по праву вважають Т. Г. Шевченка.
Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов’язкових для всіх літературних норм.
Норма літературної мови –це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації.
Розрізняють різні типи норм:
- орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень)
- графічні (передача звуків на письмі)
- орфографічні (написання слів)
- лексичні (слововживання)
- морфологічні (правильне вживання морфем)
- синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень)
- стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування)
- пунктуаційні (вживання розділових знаків)
- мовленнєвий етикет - це правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців, це стійкі формули спілкування (вітання, прощання, побажання, запрошення та ін.)
Мовні норми фіксуються в правописі, словниках, довідниках, підручниках з української мови.
Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало знати мовні норми й послідовно дотримуватися їх.
1.2. Поняття стилю та жанру української літературної мови. Найважливіші риси, які визначають офіційно-діловий стиль
Користуючись мовою в своєму повсякденному житті, люди залежно від потреби вдаються до різних мовних засобів. Залежно від змісту й мети висловлювання у процесі мовлення відбуваються певний добір і комбінування найбільш потрібних саме для цієї мовної ситуації варіантів форм, слів, словосполучень, речень.
Отже, художній твір, наукова стаття, наказ керівника установи написані однією мовою, але відрізняються набором мовних засобів та специфічними особливостями у мовному оформленні. Таке розрізнення називається стилістичною диференціацією мови.
Мовний стиль –це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання.
Є п’ять функціональних стилів:
- розмовний
- художній
- публіцистичний
- науковий
- офіційно-діловий
Кожен із стилів має характерні ознаки й реалізується у властивих йому жанрах.
Жанри –це різновиди текстів певного стилю, що різняться метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.
Офіційно-діловий стиль –це мова ділових паперів: розпоряджень, законів, актів, програм, постанов, резолюцій, протоколів та ін.
Один з найдавніших стилів. Його ознаки знаходимо в документах ХІ-ХІІ ст, українсько-молдавських грамотах, українських літописах. Сфера вживання ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Обслуговуючи потреби суспільства в державному, громадському, економічному й політичному житті, тексти офіційно-ділового стилю мають виразні відмінності й у межах того самого жанру. Однак для текстів цього стилю характерні й спільні мовні риси.
1. Точність, послідовність, лаконічність викладу фактів, чіткість у висловлюванні. Цей стиль позбавлений образності, емоційності, індивідуальних авторських рис.
2. Лексика в основному нейтральна, вживається в прямому значенні, цей стиль залежно від обслуговуваної галузі може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, наукову термінологію.
3. Для чіткої організації текст ділиться на розділи, статті, параграфи, пункти, підпункти.
4. Використання усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів як результат однотипності вираження думки.
5. Наявність реквізитів (структурних елементів тексту), які мають певну черговість. Реквізити мають постійне місце, їх склад залежить від змісту документа, його призначення. Підпис є обов’язковим реквізитом будь-якого документа.
6. Найхарактерніші речення – прості, поширені. Вживаються також складні речення.
Отже, тексти офіційно-ділового стилю вимагають документації тверджень, точності формулювань, не припускають двозначності тлумачення змісту.