Її органи.

“Раstог Вопиз” (агt. 1-2) ділить органи курії на дві головні категорії: 1) на центральні органи (Dісаstегіа), до яких належать Державний Секретаріат, конгрегації, суди, ради та канцелярії; 2) а також інші заклади (Іпstituta).

Конгрегації – типово урядові органи. Вони наділені виконавчою владою. Суди (трибунали) (крім зовсім специфічного Апостольського Пенітенціарія) здійснюють судову владу та судову діяльність. Ради – це такі органи, завдання яких полягає в сприянні будь-якому окремому виду діяльності. Канцелярії в основному виконують обов’язки в сфері господарських справ. А інші куріальні органи, що не вважаються органами центральної влади, організовують та підготовляють репрезентаційні та літургійні програми Римського Архиєрея.

Крім того, у “Раstor Вопиs” ще згадуються збори кардиналів (аrt. 22) та груп кардиналів, котрі займаються організаційними та господарськими справами Святого Престолу (агt. 24-25). Крім іншого, “Раstor Вопиs” говорить про центральні органи, дотримуючись єдиного порядку; після представлення їхньої організаційної структури він розглядає їхнє функціонування (збори, що ними проводяться, процедури, яких слід дотримуватися при веденні окремих справ).

Перелік інститутів римської курії та імена осіб, що обіймають в них той чи інший пост, приводить виданий офіційно, на зразок титульного списку посадових осіб, папський щорічник, “Аппиаrіо Ропtіfісіо”.

 

Державний секретаріат.

Державний Секретаріат (Seсгеtагіа Status), не дивлячись на свою назву, є в основному не державною структурою, а центральним органом Римської Курії, який постійно і безпосередньо знаходиться в розпорядженні папи в процесі здійснення ним своєї особистої пасторальної діяльності (порівняйте з Соnts. Ар., Раstor Вопиs, аrt. 39). Його можна назвати загальним секретаріатом папи.