Кардинали, їхня колегія та чини.

Сьогодні кардинали є членами колегії кардиналів (Cardinalium Collegium, в минулому: Sacrum Collegium), яка наділена правом обирати папу. Відповідно до свого завдання, вони, як колегіально, так і кожен з них окремо, є радниками та помічниками папи у справах управління Церквою (к. 349).

Колегія кардиналів ділиться на три чини:

1) До єпископального чину належать ті кардинали, титулом яких папа обрав Церкви в околицях Риму (як правило, це – куріальні кардинали), а також східні католицькі патріархи, номіновані кардиналами, які проте зберігають за собою титул свого власного престолу.

2) Члени пресвітерського чину отримують римський церковний титул (titulus).

3) Членів дияконського чину.

Починаючи з розпорядження папи Іоанна ХХІІІ (MP, Cum gravissima, 15.04.1962: AAS 54, 1962, 256), всі кардинали зобов’язані висвячуватися в єпископи, якщо на момент їхнього призначення вони ще не є єпископами (к. 351, § 1).

Папа вільно призначає кардиналів.

Достоїнство кардинала кожен отримує за декретом Римського Архиєрея, проголошеним перед колегією кардиналів. З моменту проголошення новий кардинал дістає кардинальські обов’язки та права (к. 351, § 2).

Надаючи допомогу папі, кардинали діють колегіально, коли для обговорення питань більшої ваги їх скликають разом (к. 349).

Кардинали покликані допомагати папі і тоді, коли вони діють поодинці.

Кардинали зобов’язані старанно співпрацювати з папою.

Кардиналам належать і деякі особливі почесні права та привілеї.

Папа керує Римо-католицькою церквою з допомогою центрального державного апарату, який називається Римська курія. Згідно з нинішнім церковним правом, Римська курія, це — сукупність тих постійно діючих органів, за допомогою яких папа виконує своє завдання головного пастиря. Це органи, які виконують свої обов’язки для добра Вселенської Церкви, від імені папи та з його авторитетом.

Завдання курії має пасторальний, церковний та службовий характер.

2. Правила її функціонування.

Статутом, яким встановлено структуру та правила функціонування курії, нині є вже апостольське послання “Раstог Вопиs”. До цього ще додається Загальне Положення про Римську Курію.