Лекція № 21.

ЄУЧАСНЕ^РАНОВЙЩЕІЄТРУКТУРА РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ.


сь ні

за

сл

ка бі

ко

кл мі тії

ЛЕ

ск

ут


 
стг леї

Папа - єпископ Риму і наступник святого Петра у тому розумінні, що саме він виконує^ Церкві той уряд, котрий - як перший серед апостолів - виконував святий Петро.Згідно з ученням католиків його уряд, - це особливий Господній дар, який переходить і до наступників Петра. Таким чином, папа є головою колегії єпископів (к. 331,к.336).

ня ріі

До органів, які допомагають папі у виконанні ним свого завдання, належить, на-приклад єпископський синод, колегія кардиналів, римська курія тощо. Усі вони вико- : нують свою роботу від імені папи та силою його авторитету, згідно з приписами пра­ва, на благо всієї Церкви (к. 334). Він - намісник Христа (Уісагіиз СЬгізй). На цій землі

ди
він - пастир всієї Церкви. ня

їв зд єп

Водночас, влада папи є найвищою владою, тобто, в середині Церкви ніхто не може бути проводирем щодо папи, у власних справах йому не має рівних, і не має в Церкві нікого, хто не був би його підлеглим (порівняйте з к. 331). Світська влада також не має права обмежувати його у церковних справах (Сопсіїшт Уаіїсашші І, Сопи., Разгог Ае1ети5,сЗ:Б8 3062).

ех

Ця влада є повною (331) тобто, вона вбирає у себе все необхідне для здійснення

папського уряду. 114


 
 

 

сзании з івляєть-гелькою що вчи-ика між

ці Марії основи

іту про її

і тілесне

іме він святий

), ЯКИЙ

шів (к.

ть, на-

ї ВИКО-

ш пра-і землі

зможе Деркві <ож не Разгог

нення


Влада папи - вселенська, тобто на цій землі вона поширюється на всю Церкву і може застосовуватися вільно, тобто без будь-якого узгодження з іншими - наприк­лад, єпископами світу (к. 331 Ш 22Ь, Иоїа ехріісагіуаргаеуіа 1,3,4).

Поза своїм урядом, предметом якого є Вселенська Церква, папа у Церкві має ще й інші титули, отож він - Патріарх Заходу, примас Італії, митрополит Римської церков­ної провінції і особливо - єпископ Риму. Ця остання його посада тісно пов'язана з папським саном.

Папа - керівник Держави Ватикан. Однак, ця посада вже має велике значення не у внутрішньоцерковному правовому порядку, а у міжнародному житті. На питаннях пап­ського суверенітету, а також суверенітету Католицької Церкви та ролі папи як найголов­нішого представника Католицької Церкви, ми зупинимося в темі про папських послів.

В нинішній час з 1978 року главою Католицької церкви є папа Іоанн Павло II, поляк за походженням. Це перший більше ніж за 500 років папа не італієць і перший папа-слов'янин. До обрання на папський престол він був кардиналом Краківським.

Обирають Римського папу кардинали, тобто вищий прошарок духовенства Римо-католицької церкви, котрий одразу йде слідом за папою: Кардиналів небагато, усього близько 150 чоловік. Вони обирають папу на особливому засіданні, котре називається конклав.

Конклав - цікаве, що іде з середніх віків, установлення Римської Церкви. У пере­кладі з латини сит сіауе означає з ключем. Учасників засідання вводять у якесь при­міщення, вхід закладають цеглою, замикають. Вийти з конклаву кардинали можуть тільки тоді, коли оберуть нового Римського папу. У XIV ст. був випадок, що кардина­ли півтора року не могли нічого вирішити, люди обурились, і просто замкнули їх, сказавши, що поки новий папа не буде обраний, ви звідси не вийдете. З тих пір і

утвердилася така практика. Нині конклави відбуваються в Сікстинській капелі.

Римський папа обирається двома третинами голосів кардиналів.

Колегія єпископів (Со11е£Іит Ерізсорошт) - сукупність єпископів, котрі перебува­ють у спільності з папою. Головою колегії є папа. "Членом єпископського тіла хтось стає силою таїнства посвячення та ієрархічною спільністю з головою і членами ко­легії" (Ш 22а, к. 336).

Колегія єпископів відповідає у чинному церковному праві поняттю колегії (со11е§ішп) (к. 115, § 2), бо вона дає можливість своїм членам брати участь у прий­нятті рішень за умови, коли члени мають не однакові права. Ця спільнота- не спільнота рівних, а спільнота, котра структурована згідно з богословськими нормами. Всере­дині колегії єпископів папі належить "пріоритетне право" або "пріоритет" щодо прий­няття рішень, більше того - як ми вже зазначили - свою владу він може здійснювати і без участі решти членів колегії. Ця колегія, через особливу місію папи як наступника Петра, через його першість, здійснює свою владу виключно у злуці зі своїм головою, і в жодному разі без цього голови. Тобто, йдеться не просто про те, що колегія може здійснювати своє завдання тільки за згодою папи, але і про те, що без папи "колегія єпископів" у своєму повному богословському значенні навіть не існує (ЬО 22, ІМоІа ехріісаііуа ргаеуіа 4 СБ 4). Колегіальнийжшект єпископського чину становив одне з центральних питань вчення, сформульованого II Ватиканським Собором.