Ти не одна, ти не сирота...»

Чим серце наповнене

Те говорять уста

«Я полюбив страждання, які так дивно

очищують душу» Св Лука

Ти не одна, ти не сирота...»

«Як ти, така молода, сучасна та віриш в Бога?» - іноді запитують мене. «Господь в моєму житті створив стільки чудес, що я не можу Йому не вірити!» - відповідаю.

Одно разу я втратила все, але знайшла набагато більше - віру. Це сталося в лихі 90-ті: я залишилася сиротою, а зовсім скоро бездомною з маленьким сином на руках. Залунали тоді з пам'яті з дитинства чуті від бабусі псалми та молитви. Перша сповідь, причастя, слова священника про Боже милосердя, слова, які не забуду ніколи: «Ти не одна, ти не сирота...» Це неможливо - забути. Дійсно, яка я сирота, якщо стільки братив і сестер у меня в небі та на землі. Стільки людей як би неба- приходять в моє життя саме тоді, коли маю нужду в їх допомозі!

До моєї радості, мій синок став разом зі мною молитися, ходити до церкви, на катехези, прислужувати в храмі. Та оного разу сталося таке, про що в Ярославскої області (ми жили деякий час там) помятають по сьогоднішній день. Моє восьмерічне дитя попало в рукі маньяка-вбивці, на рахунку якого вже було чотирнадцять жертв, якого шукали... Потім адвокати, прокурори, судьї, свідки визнавали, що сталося щось незрозуміле, що таке міг зробити тільки Бог! И сам маньяк зізнався, що ніби-то стіна стала між ним та зв'язаним хлопцем, він не зміг вдарити його ножем. Він кінув зброю, розв'язав мого сина та привіз його додому, тім самим обрік себе на увязнення... Хлопець свідчив на суді: « ... Я так молився: Отче наш.... і Радуйся Марія...»Його духовний наставник отець Віктор казав: «...Яка психічна травма? Це є фундамент віри! Він знає що Господь спас його від смерті!» Ми поїхали в табор «Канікули з Богом» та перебували там два місяці: в молитві та причастті. Коли, після повернення, врачі його обстежили, то констатірували факт, що він повністтю здоровий...Син дав обітниці зберігати тілесну чистоту, в знак подяки Господу та Богородиці.

Зараз мій син вже дорослий. Але чудеса не закінчуються. Я захворіла. Пів року виснажливої лихорадки (гарячки) та неясний, невстановлений діагноз. Чим меньше надії мені давали лікарі, тим більше уповала на Господа. Він, молитвами святих, мене до лікаря віруючего «пристроїв». Сергій Валентинович Шкодкін. Хірург, закоханний в свою справу, якої віддає практично всей свій час та сили, чуйний до людей, яких лікує, оперує, лікар, якого хворі в відділенні називають ангелом - охоронцем, а що цікаво — в останній час все більше цікавиться особою святого покровителя лікарів.

Також і в поліклініці: терапевт Наталія Миколаївна Близнюк не тільки добрий фахівець, але також доброзичлива, чуйна, глибоко віруюча людина.

Дивна випадковість! Але ми то знаємо, що випадки - це мова Бога. Та скільки ще в моїх стражданнях було послано ближніх, подібних до євангельского Самарянина... Серед них було дуже багато православних християн, та священникыв. Маю велике бажання росповісти про всіх, але їх так багато...

Воїстину - «Не залишу вас сиротами...» (Ин.14:16). Ці слова Господа звершуються в моєму житті кожний день. Кожний мій подих повинен бути подякою Богу. Слава Богу за все!

2012р