ТЕМА 2. СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ М’ЯКОГО ЗНАКА

М’який знак ставимо:

1. після д, т, з, с, ц, л, н (запам’ятайте «Де ти з'їси ці лини») і буквосполучень дз у кінці слова та складу на позначення м’якості відповідних приголосних.

Наприклад: дядько, мідь, молотьба, гетьман, покуть, різьба, призьба, бязь, восьмий, вісь, міць, корабельня, Польща, мулько, джміль, крохмаль, синька, тінь, ґедзь.

2. на позначення м’яких приголосних перед о у середині складу. Наприклад: трьох, тьохкати, дзьоб, дьоготь, сьомий, синього, льодяник, льон.

3. У суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк-.

Наприклад: близькість, людськість, запорозький, волинський, покозацькому.

Запам’ятайте!Баский, в’язкий (в’язкість), різкий (різкість), боязкий (боязкість), ковзкий, плоский

4. у суфіксах зменшено-пестливого забарвлення -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-

Наприклад: легесенький, малесенький, ріднесенький, голівонька, дитинонька, свіжісінький, тонюсінький

5. після м’якого [л’] перед приголосним або перед суфіксом -ськ- (л+ь+-ськ-)

Наприклад: пальці, вбиральня, спільний, рибальство, польський, уральський, ангольський, рибальський

6. у родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи І відміни й середнього роду на -нн(я), -ц(е) ІІ відміни.

Наприклад: пісень, робітниць, учениць, штолень, вітань, зітхань, змагань, клопотань, місць, сердець і серць

7. після приголосних (крім шиплячих, рій) у дієслівних формах дійсного і наказового способів та у скорочених формах інфінітива і зворотної частки.

Наприклад: сидить, пишуть, любить; будьмо, киньте, злізь, гляньте, зглянься; кохать (від кохати), мріялдлось

8. відповідно до вимови після л’ перед приголосним.

Наприклад: гральний, читальня, пальці, їдальня, Гуцульщина

9. у буквосполученнях льє, льч, ньц, ньч, що походять із льк, ньк.

Наприклад: галька, на гальці; бурулька, бурульці; лялька, ляльці, ляльчин; ненька, неньці, неньчин; брунька, бруньці.

Але запам’ятайте!рибалка – рибалці, рибалчин; голка – голці; Наталка – Наталці,Наталчин, але:Галька – Гальці, Гальчин.

М’який знак не ставимо:

1. після губних б, п, в, м, ф (ці приголосні в кінці складу або слова завжди тверді).

Наприклад: голуб, насип, любов, вісім, верф.

2. після шиплячих ж, ч, ш, щ, дж.

Наприклад: ніж, розкіш, вічність, ніч, річечка,джміль, замагаєшся

3. після р у кінці складу.

Наприклад: харківський, секретар, тепер, перевірте, чотирма, гіркуватий (виняток – Горький)

4. між двома однаковими літерами на позначення подовжених приголосних.

Наприклад: роздоріжжя, збіжжя, миттю, молоддю, клоччя, навчання, зусилля, стаття, Ілля, піддашшя, зав’яззю, віссю (але: кицьці, підносься)

5. після н перед шиплячими й суфіксами -ськ(ий), -ств(о).

Наприклад: тонший, менший, інший, кінчик, панщина, конче, кінський, панський, селянство, уманський

Але запам’ятайте!Маньчжурія, Ланьчжоу, женьшень, няньчити, бриньчати

6. між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого.

Наприклад: радість, радістю, якість, якістю, кінця

Але запам’ятайте!Тьмяний, різьбяр,бо походять від пітьма, різьба

Питання для самоконтролю

1. Визначте особливості вживання м’якого знака.

2. Назвіть винятки з цих правил.

3. Сформулюйте правила, коли м’який знак не пишемо.

4. Чи є винятки з цих правил?

5. Чому в словах уманський, Уманщина після нм’який знак не пишемо, хоч Умань, а в словах гуцульський, Гуцульщина після л пишемо м’який знак, хочгуцул?

6. Чому в кінці слова століть (від століття) є м’який знак, а в кінці слова сторіч (від сторіччя) немає?

7. Чому в місцевому відмінку в слові скриньці пишемо м’який знак, а в слові хатинці він не потрібен?