Асиміляція і дисиміляція приголосних

Асиміляцією (уподібненням) називається уподібнення І одного звука іншому в тому самому слові (найчастіше) або І між словами. Наприклад: дзвінкі приголосні перед глухими* оглушуються, а глухі під впливом дзвінких звучать дзвінко: вогкий, молотьба, з тобою вимовляємо [вбхкиі], [молод'ба], [с moццjy]. За напрямом асиміляція буває регресивною Іпрогресивною.

Регресивна асиміляція простежується тоді, коли наступна фонема впливає на попередню. Прогресивною асиміляцією! називається явище, коли попередня фонема впливає на наступну.

Регресивна асиміляція в сучасній українській мові буває:

а) за дзвінкістю і глухістю приголосних; б) за місцем! і способом утворення їх; в) за м'якістю. І

1. Асиміляція в групах приголосних за дзвінкістю і. глухістю полягає у тому, що дзвінкі приголосні перед глухими?! уподібнюються глухим і вимовляються глухо, а глухі nприголосні уподібнюються дзвінким і вимовляються дзвінко.

70.

Таке уподібнення в українській мові обмежене і спостерігається лише в деяких групах приголосних. Наприклад-кігті — [к'іхт'і], дьогтю — [д'охт'у], вогко — [вохко]. Сумнівний приголосний можна розпізнати, дібравши споріднене слово, в якому після приголосного був би голосний звук! лехкий — легкий (бо легенький).

2. За місцем і способом творення асимілюються передньоязикові, здебільшого щілинні. Зубні приголосні уподібнюються шиплячим: безжурний — [бе"ж:урний], зжити — \ж:йти^е]\ шиплячі — зубним: смієшся — [с'мійес':а], дочці— [доц':{]; проривна \т\ — шиплячим \ч\ і \ш\: заквітчаний — [за-кв'іч:аний\, льотчик — [л'6ч:ик].

Асиміляція за місцем і способом утворення на письмі не передається, крім написання -щ- для позначення тч із сч " (щастя, ліщина, піщаний), чч для позначення сполучення, утвореного із [ц'ч] (Вінниччина, Туреччина, козаччина), а також -жч- із з + ч (показ + чик — покажчик, близ -f чий — ближчий).

3. Наслідком регресивної асиміляції є пом'якшення приголосних | д' |, | т |, | з'|. І 03'І» І ^с' І> \Ц'\> \л'\,\н'\ перед наступними м'якими приголосними: сьогодні— [с'огд-д'н'і], пісня — п'іс'н'а], кузня — [куз'н'а], майбутнє — [майбут'н'е].

Наслідком прогресивної асиміляції є подовження (подвоєння на письмі) приголосних, де давнє | / | повністю уподібнилося до попереднього приголосного: жит'-.а — жить | и | йє — жит'йе — життє — життя, також знання, рілля, галуззя та ін.

Дисиміляція — це розподібнення звуків, фонетичне явище, протилежне асиміляції. Під час дисиміляції відбувається заміна в слові однієї з двох однакових чи подібних фонем іншою, артикуляційно близькою. Розподібнення, як і уподібнення, буває регресивним і прогресивним.

Дисиміляція спостерігається в таких випадках:

2. \сш{, | жш | змінилися на | шч | і | жч | при творенні вищого ступеня прикметників: висший — вишший — вишчий (орфогр. вищий), низший — нижший — нижчий.

3. Зміна J чн І із І чьн \ на | шн \ у деяких давніх словах: мірошник (із мЪрочьникъ), рушник (із ручьникъ), також руІинЩА, соняшник, сердешний.

4. Розподібнення двох однакових фонем при творенні інфінітива від коренів, що закінчувалися на д, т. Внаслідок

71.

цього виникли чергування | д | — \ с \, \ т\ — \ с \: веду — шШ

вести, бреду — брести, мету —■ мести, плету — плести. аШ

(плету, плетеш) — плес-ти, вед-ти (веду, ведеш) — вес-ти. t Завдання. І.У поданих словах і сполученнях слів знайдіть випадки Н

асиміляції.

Розчинений, з полів, поодинці, повз себе, сорочці, вок- ■

зал, безсмертні, розсунути, пізній, світло, натхненний, зці-

дити, хоч би, казка, миттю, сміється, боротьба, наслідки, 1

легкий. 1

II.Випишіть із орфоепічного словника десять прикладів прогресивної асиміляції. Поясніть правопис виписаних слів.

III.Наведіть по два-три приклади з асиміляцією різних видів у таких: умовах: 1) на межі морфем; 2) на межі прийменника, частки зі словом. Приклади запишіть фонетичною транскрипцією.

IV. Перепишіть текст, знайдіть і поясніть всі випадки дисиміляції

приголосних.

1. Усі посхоплювались з місць, галасували, немов граки, в яких із рушниці пальнули (Кан.). 2. Вітер гнав хвилі снігу, збивав з ніг, заліплював очі й ніби хотів поховати під срібним оксамитом маленькі хатки невеличкого села Грушки. 3. Йшов Корж вулицею, спотикаючись, по коліна - в снігу. Рука міцно стискала рушницю, і пальці захололи на | затворі (Корн.). 4. Тебе, хто впав на полі бою, не потриво- ■] жили плачем. Востаннє рушили з тобою, немов з живим,— ' плече в плече (Канев.). 5. Беріть же, поштарі, до рук побожно оцей мій лист, як всі такі листи, щоб з материнських серць і краплину кожну синам на бій, як зброю, донести! (Забіла): V. Складіть десять речень із словами, в яких спостерігається явище дисиміляції. Визначте характер дисиміляції.

§ 37. Спрощення у групах приголосних ,

Збіг кількох приголосних утруднює вимову, а тому важкі для вимови групи приголосних фонем мають здатність спрощуватися (одна з приголосних фонем випадає).. Найчастіше спрощуються такі групи приголосних: _

ждн — жи: тиждень — тижня, кожний (із кождьный)}

здн — зн: виїздити — виїзний, пізно (із поздьно);

стн — сн: честь — чесний, вість —■ вісник;

стл —• сл: щастя — щасливий, стелити — слати (із

стьлати); _

сл;і — сл: ремесло — ремісник, умисел — умисне; стц— сц: містити — місце (із мЪстьцё): »

72.

лнц — нц: сонце (із сълньце);

рдц — рц: серденько — серце (із сЬрдьце):

сткл — скл: скло (із стЪкло);

рнч — нч: горно — гончар (із гърньчарь);

скн — сн: тиск — тиснути, тріск — тріснути;

зкн — зн: бризкати — бризнути (із бризкнути).

Таке спрощення відбиває і сучасна орфографія.

Другу групу спрощень становлять ті, що зустрічаються в усному мовленні, а на письмі не передаються: компостний, баластний, контрастний, форпостний і подібні слова іншомовного походження. Наявне спрощення | стн | — | сн | і в слові шістнадцять [шіснадц'йт'], але орфографією воно не закріплене.

Зберігається | яг | у* вимові і на письмі в словах кістлявий, пестливий, хвастливий.

У словах іншомовного походження та в ряді форм при зміні слова спрощення приголосних на письмі .не передається: студентський (вимовляємо: Істуден'с'киї]), туристський (вимовляємо: [турйс'киї]), частка — частці [чйс'ц'і], звістка— звістці [з'вЧс'ц'і] та ін.). Явище спрощення приголосних фонем посилює милозвучність української мови.

Завдання. І.Доберіть до іменників прикметники, в яких відбулося спрощення приголосних, і запишіть їх.

Зразок: нарада обласна.

Життя, час, воїн,-мати, праця, справа, дівчина, гуртожиток, рік, звістка, людина.

II.Утворіть від поданих слів прикметники і складіть з ними речення. Поясніть причини спрощення груп приголосних.

return false">ссылка скрыта

Честь, радість, щастя, товариш, жалість, місто, серце, совість, вартість, виїзд, пристрасть, студент, баласт.

III.Перепишіть текст, вставляючи пропущені букви; з'ясуйте правила правопису. Зробіть фонетичний аналіз слів першого речення за схемою.

1. Кількість складів у слові. ,

2. Наголос. '

3. Кількість звуків і букв.

4. Голосні звуки, їх характеристика.

5. Приголосні звуки, їх характеристика.

6. Чим позначена м'якість приголосних звуків на письмі?

1. Зелене поле географічної карти пом..реж..не червоними прапорцями (О. В.). 2. До лісосіки, де вуглярі артіл..ю гасили вугі..я, ми добралися, коли со..це за гори сідало (Бан.). 3. В..л..чезний, але н..в..сокий зал здавався приплющ..ним, скл..пі..я підтримували чаву.л колони (Бойч.). 4. Ніч. Вадим, піднявши коміра старен..кої ш..нелі, йшов

уздовж пасажире.кого поїзда. Завірюха ду..чала. Сил..ний вітер з морозом о..палював обли..я, руки (Бойч.).

IV. Визначте за «Програмою української мови для 1—3 класів» обсяг питань з фонетики й проаналізуйте їх.

Запитання і завдання для повторення

1.Що вивчають фонетика і графіка?

2. Чому фонема є основною одиницею людської мови?

3. Чим зумовлені відтінки фонем?

4. За якими ознаками класифікуються голосні іприголосні звуки?

5. З якою метою використовується фонетична транскрипція?

6. Розкажіть про склад і наголос в українській мові.

7. Розкажіть про чергування фонем. Наведіть приклади.

8. З'ясуйте природу подвоєння і подовження приголосних.

9. З' ясуйте основні випадки асиміляції і дисиміляції приголосних.

10, Чим викликане спрощення у групах приголосних? Наведіть приклади,

74.