Поняття про норми літературної мови
Сучасна українська літературна мова в обох своїх різновидах — писемному і усному — становить оброблену, відшліфовану, впорядковану вченими, письменниками, іншими видатними діячами культури форму загальнонародної національної української мови.
Найголовніша ознака літературної мови — це її унормованість, властиві їй норми. Мовною нормою виступає будь-яке усталене і загальноприйняте у мові явище — звук, сполучення звуків, морфема, значення слова чи фразеологізму,
35.
форма слова, той чи інший різновид словосполучення чи речення, синтаксично нечленованої конструкції. Кожне з цих явищ сприймається як зразок і як обов'язкова одиниця для використання всіма носіями мови. Наприклад, іменники IIIвідміни в орудному відмінку однини закінчуються на -ю (молоддю, ніччю, сіллю). Тільки з таким закінченням і належить вживати ці форми слів. Закінчення -ю в даному випадку нормативне, це одна з морфологічних норм мови. її характеристика, опис мають назву мовного правила. Теорія морфології, фонетики, всіх інших розділів науки про мову якраз і виявляється в морфологічних, фонетичних та ін. мовних правилах. У вигляді мовних правил мовні норми найповніше й у певній системі викладені в словниках, підручниках і посібниках з граматики, фонетики, орфографії тощо.
Система норм мови внутрішньо членується на такі різновиди:
1. Фонетичнінорми. Стосуються закріпленого у всенародній літературній практиці вимовляння голосних і приголосних звуків, різних сполучень звуків: наприклад, у слові джерело перший звук є злитим [дж] і саме так слід його вимовляти; обидва звуки [є] в ненаголошеній позиції вимовляємо як [еи], тобто з певним наближенням до [«], а звуки [р] та [о] мають у цьому слові таку ж природу, як і поза словом.
2. Лексичнінорми. Охоплюють ті лексичні значення слів мови, які закріпилися за словами. Наприклад, на означення зустрічі двох чи кількох осіб (здебільшого за домовленістю) вживається слово побачення, а не зобачення (діалектизм); одне значення має слово матеріалістичний — який ґрунтується на ідеях матеріалізму (матеріалістичний світогляд), інші значення властиві слову матеріальний — який стосується матерії (матеріальний добробут).
3. Фразеологічнінорми. Виявляються в такому вживанні фразеологізмів (стійких словосполучень), коли не спотворюються їх зміст і граматична будова. Наприклад: за боки братися, тобто «сильно сміятися»; на вудочку попастися — «дати себе ошукати, обдурити».
4. Морфологічнінорми. Полягають у правильному вживанні морфем (значущих частин слова). Наприклад, іменники солдат, партизан, відкриття слід вживати в родовому відмінку множини із закінчення -ів (солдатів, партизанів, відкриттів).
5. Синтаксичнінорми. Виявляються в усталених зразках побудови словосполучень, речень, у способах поєднана слів і речень. Наприклад, нормою є вживання форм слово
36.
сполучень два (три, чотири) зошити, п'ять зошитів (а не два зошитів чи п'ять зошити).
6. Стилістичні норми. Дотримання їх забезпечує найраціональніше вираження думки за певної конкретної життєвої ситуації, бо при цьому максимально враховуються мета, характер мовлення і стильова приналежність слів (вживаються слова урочистого звучання або фамільярні, згрубілі, з тим чи іншим значенням суб'єктивної оцінки — зменшеності чи зневажливості тощо); внаслідок цього мовне оформлення поетичного твору відрізняється від оформлення заяви, замітки до газети чи наукової праці з хімії; допускається лише певна синтаксична сполучуваність даного слова з іншими. Наприклад, стилістично нормативними є словосполучення у Змаганнях беруть участь (а не приймають участь), екзамени складають (а не здають) тощо.
7. Орфоепічнінорми. Виявляються в усталеному, закріпленому традицією вимовлянні ненаголошених голосних звуків, дзвінких і глухих приголосних, різних звукосполучень, окремих граматичних форм, у правильному наголошуванні слів. Наприклад, дзвінкі приголосні в кінці слів треба вимовляти без оглушення, дзвінко (дуб, діловод, мороз, трикотаж); слова ознака, предмет вимовляємо з наголосом на другому складі, а в словах сімдесят, вісімдесят наголошуємо саме останній склад.
! 8. Орфографічнінорми. Представлені в обов'язкових написаннях слів. Наприклад, префікси роз-, без-, від-, над- завжди пишемо однаково: розбити і розпитати, відробити і відпрацювати.
9. Пунктуаційнінорми. Визначаються правилами вживання розділових знаків у писаному тексті.
і Примітка.Орфографічні й пунктуаційні (загалом — правописні) норми сучасної української літературної мови у вигляді цілої системи правописних правил викладено в «Українському правописі», що був схвалений Урядом УРСР 8 травня 1945 року. Друге, вдосконалене видання «Українського правопису» вийшло друком у 1960 році.
Завдання.З художнього твору, який тепер вивчаєте, спишіть один-два абзаци. Визначивши в них норми літературної мови, поясніть їх у формі відповідних мовних правил.