Світова економічна криза 1929-33 рр: причини, перебіг та наслідки для Західного світу

Причини кризи: 1) Надвиробництво; 2) Привязаність грошей до золотого стандарту, що спричинило нестачу грошової маси; 3) Інвестиції у виробництво були завеликими від реально потребуючих; 4) Через демографічний бум.

ВБ: початок кризи припадає на на поч. 1930 р., після приходу до влади лейбористів.

Ознаки: 1) Скорочення виробництва до 36 %, через надто повільний розвиток промисловості; 2)скорочення виплаки чавуну і сталі у 2 рази; 3) скорочення зовн. торгівлі на 60 %; 4) Розорення фермерів через падіння цін на с/г продукцію в 3 рази; 5) до 1932 р. в країні близько 3 млн. безробітних; 6) Промислово розвинені райони, як Велс, Ланкашир, долина р. Клайд занепали; 7) суднобудування в упадку; 8) У1931 р. – нетривке становище фунта та відплив капіталів із країни.

З метою боротьби з кризою ств. «міністерство боротьби з безробіттям» на чолі із Дж. Томасом, що розширило обсяги громадських робіт особливо в місцях, що менше постраждали від кризи.

Для виходу із кризи уряд застосовував шлях «Жорсткої економії», тобто зниження зарплат та соціальної допомоги безробітним. Так на весні 1931 р. – ств. «Комітет із нац. економії», на чолі з Дж. Меєм. Липень 1931 р. – у зв’язку із зростанням платіжного балансу країни комітет вирішує: 1) встановити ще жорсткіший режим економії; 2) скасувати зарплату держ службовцям; 3) Зменшити обсяг громадських робіт; 4) скоротити соціальну допомогу безробітним.

Населення різко поставилось до цього рішення, через що 23 серпня 1931 р. лейбористський уряд подав у відставку.

Відповідно було ств. Тимчасовий уряд який очолив Р. Макдональд. Шляхи виходу: 1) Девальвація фунта 1/3 і скасування золотого стандарту; 2) Ств. «Стерлінгового блоку», до якого ввійшли 25 країн; 3) лютий 1932 р. – закон про імпортні мита у розмірі 10 % на всі ввізні товари, тобто перехід від ринкової економіки до протекціонізму; 4) липень-серпень 1932 р. – конфа в Оттаві, торгівля з домініонами без ввізних мит. Криза засвідчила потребу у трансформації традиційної ліберальної системи у ВБ.

Фр.Поч. кризи припав на 1931 р, але криза закінчилась аж у 1935 р.

Особливості: 1) Скорочення виробництва на 44 % у галузях , що виробляли предмети першої необхідності; 2) Банкрутування банків, яким не допомагали ані субсидії – крах фінансової системи; 3) Розорення дрібних підприємців та крамниць; 4) Криза с/г – падіння цін на с/г продукцію, ввіз пшениці із СРСР за демпінговими цінами, скорочення посівних площ; 5) Зменшення кількості туристів; 6) У промисловості ж скорочення виробництва майже не відбулось через за діяння її для укріплення оборонної лінії Мажино.

1933 р.- провал спроби встановити тверді закупівельні ціни на пшеницю. 17 березня 1934 р. – заборона розширювати посівну площу. 1935 р. – знищення 150 га виноградників.

До економічної криз додалась ще і урядова криза. Часті зміни уряду – зміна 8 урядів. Також політ. сили Фр. Були не єдиними, а їх політика спричинила до зростання популярності ультраправих ідей, що вилилось у спробу державного перевороту ними, яка була жорстоко придушена. Через це уряд народного Фронту змушений був піти у відставку.

Найчастіше уряди очолювали Тарадьє та Лаваль, які боролись із кризою 1) збороняючи дердслужбовцям об’єднуватись в профспілки, 2) вводили нові податки, 3) знижували пенсії і соц. допомогу.

Шляхи подолання кризи: 1) Дирижисти (М. Кейнс) – прихильники держ. урегулювання економіки; 2) Влада «твердої руки» (А. Тарадьє) – втручання держави у соціальне життя та економіку; 3)Комуністи – націоналізація підприємств.

Як наслідок міжнародний престиж Фр. різко впав, також криза загальмувала розвиток країни, як і в економічно так і військовому плані пред ДСВ.

Нім.через залежність від іноземного капіталу економіка на грані колапсу.

Ознаки: 1) 1932 р. – об’єм промислового виробництва скорочується на 40 %, порівняно із 1929 р. – 68 тис. підприємств застоюються. Також такі сфери, як машинобудівна, будівельна, автомобільна працюють лиш на 30 % . 2) Безробіття – 7 млн. людей.; 3) Скорочення зовн. торгівлі на 60 %; 4) Кредитно-грошова система зазнає краху – 1 доллар=1 млн. марок;

Уряд Брюніннга пропонує такі кроки вирішення: 1) Ліквідаці системи соц.. страхування; 2) Нові прямі і непрямі податки; 3) Підвищення мита на імпорт; 4) Зниження зарплат на 10-15 %;

Наслідком криз стало скасування плану Юнга та припинення виплат репарацій Нім., а також каталізувало розповсюдження правих ідей в суспільстві та прихід до влади націонал-соціалістів.

Наслідки для Європи: 1) Рівень промислового виробництва був відсунений до початку XX століття, тобто на 30 років назад. 2) У країнах Західної Європи нараховувалось до 30 мільйонів безробітних. 3) Погіршилось становище фермерів, дрібних підприємців, представників середнього класу. Багато людей опинилося за межею бідності. 4) Значно збільшилась популярність як ліворадикальних (комуністичних), так і праворадикальних (фашистських та радикально-націоналістничних) партій. Так, наприклад, у Німеччині владу здобула Націонал-соціалістичн німецька робітнича партія на чолі з Адольфом Гітлером.

16. Економічна політика урядів щодо подолання кризи:

а) План економії англійського банкіра Дж. Мея і його реалізація урядом країни. В умовах економічної кризи, що почалася, уряд Англії шукав можливості додаткових доходів державного бюджету. 1) збільшено прямі податки, включаючи податок на прибуток, а також непрямий податок на пиво. 2) наростаюча нестійкість фунта - іноземні утримувачі короткострокових внесків в банках Лондонського Сіті стали вилучати їх і переводити в більш міцну валюту- зменшення золотого запасу країни.

В березні 1931 р. створена королівська Комісія з національної економіїна чолі з крупним бан­кіром Дж. Меєм. -вивчити екон. положення країни і виробити відповідні рекомен­дації. Висновки комісії: 1)необхідніс зменшення держ. витрат і використання нац. прибутку для направлення засобів в галузі, що забезпечують соціальну справедливість і поліпшують економічну структуру країни.

Керуючись ліберальними принципами, новий англійський уряд спершу намагався посилити пряме втручання, намагаючись зберегти перш за все стійкість фінансової системи держави за рахунок забезпечення бюджетної рівноваги.

Приступивши до реалізації наміченого Комісією плану економії і раціоналізації бюджетних витрат, уряд збільшив прямі і непрямі податки, зменшив ставки державних службовців і вчителів, різко скоротив суспільні роботи. Зросли внески населення на соціальне страхування, виплати зменшилися. Був прийнятий закон про перевірку злиденності, що забороняв видачу допомоги безробітним, які знаходилися на утриманні своєї сім'ї. В цілому допомоги з безробіття були зменшені на 10 %.

Разом з регулюванням державних витрат уряд Англії проводив інші заходи з оздоровлення економіки країни. У вересні 1931 р. був відмінений золотий стандарт фунта стерлінга, що привело до знецінення паперового фунта і ро­сту роздрібних цін на внутрішньому ринку.

В роки світової економічної кризи англійський уряд вжив заходів по відмежуванню внутрішнього ринку від іноземної конкуренції з боку США, Японії і Німеччини.

return false">ссылка скрыта

У 1931 р. змінилася зовнішньоекономічна позиція Великобританії у зв’язку з створенням „стерлінгового блоку” 25 держав. Країни „стерлінгового блоку” зберігали свої резерви в лондонських банках. Вони намагалися ввезти у Великобританію якнайбільше власних (переважно сировинних і харчових) товарів. Водночас там закуповували високоякісну готову машинну продукцію. Оскільки під час кризи ціни на сировину знижувалися значно швидше, ніж на промислові вироби, це полегшило вихід Великобританії з тяжкої економічної кризи.

Прийняті урядом заходи сприяли відновленню довіри до фунта, і внески почали повертатися в анг­лійські банки. А до квітня 1932 р. фунт стабілізувався, бюд­жет був збалансованим, і фінансова криза минула. Велику роль зіграло і проведення протекціоністської полі­тики, що не тільки сприяло розвитку вітчизняної промисловості, але, разом з іншими заходами, створювало но­ві державні прибутки. В результаті, в 1934 р., політика економії була пом'якшена. Уряд відновив скорочені в 1931 р. допомоги з безробіття, понизив податок на прибуток. В 1935 р. був відмінений закон про перевірку злиденності.

В 1934 р. країна остаточно вийшла з кризи.

б) Антикризові заходи уряду Франції. Політика Народного фронту .

в лютому 1934 утворився в Народний фронт. Опублікована в січні 1936 р. програма Народного фронту. В червні 1936 р. був створений уряд Народного фронту на чолі з прем'єр-міністром Леоном Блюмом Заходи:

- підвищена заробітна плата гірникам і державним службовцям,

- збільшені пенсії колишнім фрон­товикам,

- відмінені надзвичайні декрети направлені про­тив державних службовців.

- Для безробітних були органі­зовані суспільні роботи, а допомоги з безробіття звільнювалися від податків.

- заборонений примусовий розпродаж за борги власності дрібних торговців і ремісників, їм надавався кредит на пільгових умовах.

- 1937 р. - податкова реформа, що вводила для дрібних підприємств податок у розмірі 2% з обороту, а для крупних – 6%. - полегшило положення дрібних і середніх підприємств.

- Уряд встановив держ. контроль над діяль­ністю Фр. банку,

- провів часткову націоналіза­цію військовій промисловості і повністю націоналізува­в залізниці.

- Держава регулювала ціни на зернові продукти, було створено Національне зернове бюро, яке скуповувало зерно у селян за твердими цінами, що іноді перевищували низь­кі кризові ціни в 2-3 рази.

Ці і інші заходи уряду Народного фронту становили серйозні соціально-економічні завоювання трудящих Франції. Проте закріпити ці завоювання не вдалося. В другій половині 1937 р. країну охопила нова економічна криза. Уряд зіткнувся з пробле­мою дефіциту державного бюджету, що примусило піти на згортання програми Народного фронту.

В) Плани Ч. Дауеса і О. Юнга в нацистській Німеччині.

Криза в Німеччині викликала до влади нацизм. В січні 1933 р. –Гітлер приходить до влади.

Із самого початку економічна політика фашистської держави була направлена на загальну мілітаризацію Німеччини і підготовку до другої світової війни. В короткий термін фашистський уряд перевів всю країну на військові рейки. Всі ресурси країни, і перш за все запаси сировини і продовольства, грошові фундації, передавалися в руки військових.

В 1933-1935 рр. здійснювався процес централізації еко­номічної потужності в руках фашистської держави. Екон. політику здійснювала створена в червні 1933 р. Ге­неральна рада господарства.

Націоналізація підприємств в Німеччині не проводилася, і засоби виробництва залишалися переважно в приватній власності. Проте питання об'єму виробництва, його асортименту, цін на виготовлену продукцію розв'язувалися централізовано.

В лютому 1934 р. - «Закон про підготовку до побудови німецького господарства». - міністр економіки міг створювати або розпускати господарські об'єднання, призначати їх керівників. Вся економіка розділялася на створені сім головних імперських груп: промисловості, енергетики, ремесла, торгівлі, бан­ківської і страхової справи , транспорту. Через ці групи і проводилися державні рішення в області економіки.

Разом з галузевою створювалася регіональна структура управління. - Країна була розділена на 18 господарських облас­тей, в кожній з яких створювалася господарська палата, що виконувала функції місцевого органу економічної влади.

В 1934 р. був виданий декрет про трудовий фронт, який закріплював систему примусової праці. В прийнятому в травні 1935 р. секретному законі «Про оборону імперії» була висунута задача «поставити всі економічні сили на службу ведення війни». І як наслідок, вже в мирний час вся економіка перемкнулася на військове виробництво.

В 1936 р. був затверджений чотирилітній план мобілізації економічних ресурсів, накопичення дефіцитних матеріалів і розширення виробництва військового спорядження. - розрахований на створення власної сировинної бази для забезпечення потреб воєн­ного виробництва.

В роки фашистської диктатури формувалася система позаекономічного примушення. В 1935 р. для хлопців і дівчат у віці 18-25 років була введена примусова трудова по­винність, а в 1938 р. вона стала загальною. Окремим групам кваліфікованих робітників заборонялося довільно міняти місце роботи. Робочий день перед війною досягав 10-14 годин. Все більш посилювалося державне втручання у всі сфери економічного життя.

Отже, до 1938 р. в Німеччині склалася тоталітарна, центра­лізована система управління, в якій ринок перестав виступати регулятором економік.

Отже, до 1938 р. в Німеччині склалася тоталітарна, центра­лізована система управління, в якій ринок перестав виступати регулятором економіки.