Роль аблаута і умлаута у словотворі.

Аблаут – спонтанне, не зумовлене оточенням, чергування голосних.

Аблаут може використовуватися як для утворення форм дієслова (гот steigan-staig-stigum), так і для утворення нових слів (пор.нім. springen – der Sprung). У германських мовах аблаут використовували як засіб словотвору. гот. drigkan ‘пити’ – drank ‘напій’ (і – а), двн.-англ. þencan ‘думати’ – þank ‘думка’ (е – а), двн.-в.-нім. springan ‘стрибати’ – sprung ‘стрибок’ (е – нуль). Залежно від змін голосного за аблаутом виокремлюють шість класів дієслів

Умлаут – часткова зміна голосного кореня під впливом голосного в наступному складі.

Перетворився в герм мовах на морфологічний засіб творення форм слів або нових слів, тобто став внутрішньою флексією з реляційним чи дериваційним значенням. У результаті умлауту в німецькій мові виникають нові голосні фонеми е, ǽ, ö, œ, ű, ū та у германських мовах – ряд нових голосних.

Зв'язок словотвору з лексикологією безпосередній: словотвір збагачує словниковий склад мови на базі сучасного мовного матеріалу. Крім того, саме лексичні одиниці мови з точки зору свого морфемного складу, структури і способів деривації є конкретним предметом власне словотвору. Наприклад, нові слова місяцехід, космонавігація, мовленнєвий виникли з елементів, що існували в мові (лексеми сполучаються за допомогою інтерфіксів або за допомогою відомих суфіксів та префіксів). Зв'язок з граматикою полягає в тому, що всі новоутворені слова оформляються за граматичними законами мови. Так, слова місяцехід, космонавігація увійшли до складу іменників, мовленнєвий, — до складу прикметників за традицією. Зв'язок словотворення з формотворенням виявляється в тому, що творення нових слів часто здійснюється тими самими засобами (наприклад, префіксами і суфіксами), що і творення нових форм. Таким чином, словотворче значення реалізується в конкретному слові, тому основною одиницею словотвору є слово як конструктивне поєднання лексичних і граматичних значень.