ДОБРОЯКІСНІ НОВОУТВОРЕННЯ ПОРОЖНИНИ РОТА І ГУБ

До доброякісних пухлин СОПР і губ належать папілома, фіброма та судинні пухлини: гем- і лімфангіома, піогенна гра­нульома та ін.

Папілома (papilloma) — доброякісна пухлина, що розви­вається із плескатого епітелію. Вона належить до новоутворень, які найчастіше трапляються на СОПР в усіх вікових групах.

Клініка. Папілома являє собою сосочкове розростання діаметром від 1—2 мм до 1—2 см, виступає над поверхнею нав­колишнього епітелію. Пухлина має довгу або коротку ніжку, рідше широку основу.

У порожнині рота папілома локалізується на язиці й піднебінні, рідше — на губах і щоках. Спостерігаються як по­одинокі, так і множинні папіломи. За наявності багатьох па­пілом говорять про папіломатоз. Колір папіломи залежить від наявносгі чи відсутності на її поверхні зроговіння. Незроговіла папілома за кольором не відрізняється від нормальної CO, а за наявності зроговіння має сіро-білий колір. При пальпації па­піломи мають м'яку консистенцію (мал. 96).

Ознаки малігнізації папіломи: ущільнення біля основи, кро­воточивість папіломи і збільшення її розмірів. Малігнізація па­пілом і папіломатозу спостерігається приблизно у 7—10 % ви­падків.

Патогістологічна картина. Папілома складається із двох тканинних компонентів — епітелію і сполучної тканини. Епітелій, що покриває пухлину, перебуває в стані акантозу. Сполучна тканина строми пухлини може бути рихлою чи щільною, від чого і залежить консистенція папіломи (мал. 97).

Діагностика папіломи не викликає труднощів. В окремих випадках її слід диференціювати від фіброми і судинних ново­утворень.

Лікування — хірургічне видалення.

14*

 

Мал. 96 Папіломатоз нижньої губи

Мал. 97 Патопстоло-пчна картина папіломи / — пперкератоз 2 — розро­стання епітеїію 3 — вростан ня в епітенн споіучнотканин-них сосочків Мікрофото­графія Забарвлювання гема токсинном і еозином 36 об З 5 ок 4

Фіброма (fibroma) — доброякісна пухлина, утворена зрілими елементами сполучної тканини

Клініка Фіброма — більш щільне утворення, ніж папілома, має чітко окреслені межі, ніжку чи широку основу, покрита нормальним епітелієм Колір Гі рожевий чи жовтуватий. Лока­лізується фіброма на CO щік, губ, твердому піднебінні, альвео­лярному відростку щелепи (мал 98)

Мал. 98 Фіброма щоки

При патогістологічному дослідженні фіброми виявляють зрілі елементи сполучної тканини Від співвідношення клітин і волокон залежить консистенція фіброми' в м'яких фібромах пе реважають клітини, у твердих — щільні, тісно переплетені пуч­ки сполучнотканинних волокон

Лікування Фіброму видаляють у межах здорових тканин

Гемангіома (hemangioma) — доброякісне новоутворення із кровоносних судин Розрізняють просту, або капілярну, і кавер­нозну (печеристу) гемангіому.

Проста (капілярна) гемангіома має вигляд червоної чи тем­но-червоної плями, яка при натисканні на неї втрачає забарв­лення Розміри Ті — від обмеженої плями до поширеного ура­ження, що захоплює значні ділянки порожнини рота Глибина ураження може бути різною Частіше капілярна гемангіома вражає слизову оболонку і підслизову основу, інколи — всі тканини по­рожнини рота (мал 99)

При патогістологічному дослідженні виявляють розростання новоутворених капілярів, між прошарками сполучної тканини трапляються дрібні артеріальні й венозні судини

Кавернозна гемангіома складається із декількох неоднакової величини порожнин, виповнених венозною кров'ю Ці порож­нини розділені сполучнотканинними прошарками і анастомо-зують між собою

Клінічне кавернозна гемангіома являє собою вузол м'якої кон­систенції, що має темно-червоний або синюшний колір. Для неї характерним є симптом стискання і наповнення при натискуванні гемангіома зменшується, при нахилі голови — набухає, збільшується

Мал. 99 Гемангіома нижньої г\'би

Мал. 100 Лімфанпома язика

Лікування залежить від виду і поширення пухлини. Застосо­вують хірургічні й консервативні методи або їх поєднання.

Лімфангіома (limphangioma) — новоутворення із лімфатичних судин. Локалізується в будь-якій частині CO, найчастіше ура­жається язик. Залежно від будови розрізняють капілярну, ка­вернозну і кістозну форми.

Кііініка лімфангіоми залежить від форми ураження. Ка­пілярна лімфангіома уражає губи, щоки. Являє собою припухлість, покриту незміненою CO, консистенція її більш м'яка і еластична, ніж навколишньої CO. При патогістологіч-ному дослідженні виявляють мережу розширених звивистих ка­пілярів, вистелених ендотелієм.

Кавернозна форма лімфангіоми має вигляд пухирців або вузлуватого утворення з горбистою поверхнею. За допомогою гістологічного дослідження під епітелієм виявляють порожнини різних форми і величини, які утворюють систему печер, вистеле­них ендотелієм, заповнених світло-рожевою рідиною — лімфою. Сполучна тканина між порожнинами перебуває в стані набряку і запальної інфільтрації лімфоїдними і плазматичними клітинами.

Кістозна форма найчастіше трапляється на язиці Являє собою м'яке напівкулясте утворення. Колір CO над пухлиною незмінении, інколи синюшний (мал. ІОО). При патогістоло-пчному дослідженні виявляють одну, інколи декілька великих порожнин з досить товстими стінками, вистелених ендотелієм, заповнених молочного вигляду вмістом.

Діагностика в типових випадках не викликає труднощів.

Диференціальна діагностика. При диференціації кавернозної і кістозної форм лімфангіом від інших м'якотканинних пухлин проводять пункцію.

Лікування лімфангіом хірургічне, склерозуюче чи ком­біноване. Хірургічне лікування полягає в радикальному вида­ленні всієї пухлини, а якщо це неможливо, то найбільшої її час­тини. При склерозуючій терапії використовують 70 % чи 96 % етиловий спирт, розчин хінінуретану та ін. Комбіноване лікування (рутуьться на попередній склерозуючій терапії з на­ступним видаленням уражених тканин.