СКЛАДЧАСТИЙ ЯЗИК

Складчастий язик (lingua plicata) за зовнішнім виглядом на­гадує шкіру мошонки, через що і дістав назву «мошонкового язика» (lingua scrotalis). Це природжена аномалія форми і роз­мірів язика, що трапляється як у дітей, так і в дорослих. Часто складчастий язик супроводжується помірним збільшенням всього язика — макроглосією.

Для складчастого язика характерна наявність складок на його поверхні, розміщених здебільшого симетрично. Най­більшою є поздовжня складка, вона розміщена по середній лінії. Від неї по обидва боки до країв язика відходять поперечні, менш глибокі складки. На дні і бічних поверхнях розміщені со­сочки, характерні для нормальної CO язика. Ця аномалія не викликає суб'єктивних розладів і утруднень. Лише в осіб з по­ниженою реактивністю організму CO складчастого язика стає чутливою до різних подразників, на ній виникають тріщини й ерозії, а в складках вегетує дріжджеподібний гриб. Це призво­дить до розвитку катарального запалення або кандидозного гло-

ситу. В таких випадках з'являється відчуття печіння і болю при дії термічних і хімічних подразників (мал. 90).

При негігієнічному триманні порожнини рота в складках язика можуть скупчуватися залишки розкладеної їжі, злущені клітини епітелію, що може стати причиною поганого запаху із рота (fetor ex ore).

Діагностика складчастого язика не викликає труднощів. Слід мати на увазі, що складчастий язик може бути одним із симптомів синдрому Мелькерсона — Розенталя. Треба також відрізняти складчастий язик від склерозуючого глоситу, який виникає при третинному сифілісі і характеризується значним ущільненням, на відміну від м'якої консистенції складчастого язика.

Лікування складчастий язик не потребує. Показані профілак­тика ускладнень, санація і старанна гігієна порожнини рота.