Контроль заглиблення паль.
Занурення паль повинно проходити під постійним контролем. Треба стежити за збереженням палею заданого їй напрямку (прямовисного чи похилого) і за станом голови палі. Одночасно треба перевіряти, чи зберігає направляюча стріла задане їй положення, а також фіксувати величини осадок палі в ході її забивання.
Збереження палею заданого напрямку сприяє закріпленняїї на направляючій стрілі палевими хомутами.
Палевий хомут:
а) загальний вигляд;
б) металеві планки;
1. лапи;
2. ланцюг;
3. вертикальні ребра;
4. горизонтальні ребра;
5. петлі.
Палевий хомут складається зі сталевого корпуса, з двома лапами, з яких одна прикріплена до корпуса шарнірно. За допомогою лап, заведених за полки направляючої стріли копра, хомут вільно ковзає по стрілі. Для встановлення хомута на стрілі його лапа, жорстко з'єднана з корпусом, заводиться за полицю стріли безпосередньо, а друга лапа - поворотом на шарнірі. Після того як друга лапа буде заведена, вона запирається клямкою.
До корпуса хомута прикріплений ланцюг з клиновим замком на вільному кінці.Цим ланцюгом паля прикріплюється до хомута. До верхнього ребра корпусу приварені дві строповочні петлі, за які хомут підвішується до дизель-молоту при його підйомі на копрі.
В комплект палевого хомута входять змінні металеві планки, що встановлюються між ребрами корпуса хомута і підбираються так, щоб була забезпечена необхідна відстань між віссю палі і площиною направляючої стріли (для молотів УР1-500-275 мм, УР2-500-280 мм, УР1-1250-360 мм).
Похилі палі треба закріплювати на стрілі не менш ніж двома палевими хомутами. Хомут може бути встановлений на палі до її підйому на стрілу. Можлива і попередня установка хомута на стрілі з прикріпленням палі до хомута після її підйому.
У випадку відхилення палі відпроектного напрямку треба спробувати усунути відхилення :
- посиленням закріплення палі на стрілі;
- пересувкою копра чи відтягненням палі вбік, зворотній відхиленню.
Якщо відхилення не вдається усунути чи хоча б довести його до допустимої величини, палю витягають абозабивають поруч нову.
Правильність напрямку похилих паль варто перевіряти після декількох ударів молота, у всякому разі при зануренні палі до 2 м.
У випадку розбивання голови палі її зрізують і на ціле місце набивають бугель. При цьому до продовження забивання треба перевірити співвісність молота і палі та забезпечити центральність удару.
Паля повинна бути забита до розрахункового відказу і на глибину не менше 3,0 м.
За розрахунковий відказ приймається така величина забивання палі від одного удару дизель-молоту, при якій її несуча здатність дорівнює розрахунковому навантаженню, зазначеному в проекті. При проведені робіт за цими навантаженнямиобчислюються величини розрахункових відказів, що доводяться до виконавців палевих робіт разом з робочим кресленням фундаменту.
Величину відказу (в см) визначають по формулі (цю формулу найчастіше називають по іменіїї автора – формулою Герсеванова):
де 
– коефіцієнт, що приймається призабиванні паль через наголовник для залізобетонних паль – 15,0 кг/см2 , для дерев'яних паль – 10,0 кг/см2 і для сталевих паль – 50,0 кг/см2;
– площа поперечного перерізу стовбура палі, см2;
– розрахункова енергія удару молота, кг.см.; для дизель-молота вона знаходиться по формулі: Ер = 0,9QН,
де Q – вага ударної частини молота, кг;
H – висота падіння ударної частини молота в стадії закінчення забивання; для дизель-молотів УР1 і УР2 її варто вважати рівної300 см;
m – коефіцієнтзапасу; для тимчасових мостів в залежності від кількості паль у фундаменті він приймається рівним:
- при числі паль більш 20 - 1,25;
- при 1 1-20— 1,4;
- при числі паль 10 і менше - 1,5;
- проектна несуча здатність палі, кг;
- повна вага молоту, кг;
- коефіцієнт відновлення удару, прийнятий рівним 0,2;
- вага палі з наголовником, кг.
У формулі розрахункового відказу для похилих паль енергія удару молота зменшується (для паль з нахилом 4:1 у 1,15 рази).
Осадка палі в ході її забивання виміряється по розмітці, завчасно зробленій на палі. Вимір осадок ведуть після визначеного числа ударів, названого заставою (залог). На початку забивання число ударів у заставі приймається довільним (наприклад, 50)чи підраховується при її зануренні на 1м чи 0,5м. Ближче до кінця забивання, коли осадки стають невеликими, число ударів у заставі приймають меншим, а потім вважають постійним і рівним 10. Забивання палі припиняють, якщо розрахунковий відказ досягається при трьох останніх заставах.
Хід занурення палі фіксується в журналі забивання паль.
У заголовному листі журналу міститься план паль фундаменту опори. На лані паль кожній палі присвоюється номер, що відповідає прийнятому порядку забивання паль. Якщо одночасно забиваються дві палі, то обидві палі позначаються однаковим цифровим номером, але в однієї з них номер з індексом, наприклад 8 і 8`. Для фіксації осадок кожній палі приділяється окремий лист журналу.
Журнал повинен вестися безпосередньо на місці робіт з фіксацією осадки кожної застави з точністю до 1 мм. В примітці вказуються всі обставини, що виникли в ході занурення і могли на нього вплинути (наприклад, відхилення палі від свого напрямку і вжиті заходи по усуненню відхилення, розмочалювання голови палі, перерви в роботі й ін.) Наприкінці журналу приводиться зведена відомість забитих паль у фундаменті опори за формою, приведеної в положенні 2. Всі аркуші журналу забивання окремих паль підписуються виконавцем і командиром підрозділу (взводу), якому підлегла копрова команда. Заголовний лист і зведена відомість підписуються виконавцем робіт (командиром роти).
Журнали забивання паль є звітними документами, що представляються при прийманні фундаменту під установку надбудови і при здачі моста в експлуатацію як документи на сховані роботи. За вимогою надаються також розрахунки по визначенню розрахункових відказів.